Правозахисник пропонує доопрацювати закон про заборону символіки
Законопроект про заборону комуністичної та нацистської символіки не містить вичерпного переліку символів та може призвести до припинення будь-яких історичних досліджень.
Правозахисник Володимир Яворський проаналізував закон про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки, який був ухвалений Верховною Радою 9 квітня 2015 року.
В аналізі, опублікованому на сайті Харківської правозахисної групи, йдеться про те, наскільки новий закон відповідає міжнародним стандартам прав людини та міжнародній практиці демократичних країн.
У Чехословаччині в 1991 році пропаганда рухів, що спрямовані на придушення прав і свобод чи розпалювання расової чи національної ворожнечі (зокрема, нацистського та комуністичного режимів), була визначена як кримінальний злочин. Згодом Конституційний суд визнав конституційним це положення, однак зазначив, що комуністична чи нацистська ідеологія не є чітко визначеним поняттям. Пізніше згадування фашизму та комунізму було вилучено з формулювання цього злочину.
У 2000 році в Угорщині була запроваджена кримінальна відповідальність за поширення чи публічне використання чи демонстрування нацистських і комуністичних символів, і Конституційний суд визнав відсутність у цьому порушень Конституції.
У 2008 році у справі Вайнай проти Угорщини Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав порушення свободи вираження поглядів через покарання у вигляді штрафу учасника демонстрації за носіння червоної зірки. У 2011 році в справі Фратаноло проти Угорщини ЄСПЛ знову визнав аналогічне порушення. Зрештою, 19 лютого 2013 року Конституційний суд визнав цю заборону не конституційною.
У Литві з червня 2010 року діє заборона й кримінальна відповідальність за заперечення злочинів комуністичного та нацистського режимів, а з червня 2008 року за поширення та демонстрування комуністичних та нацистських символів передбачено штраф. Відомо лише про дві справи щодо його застосування, суд розглядає їх вже кілька років.
19 липня 2011 року Конституційний суд Польщі визнав ухвалені у 1997 році положення про кримінальне покарання за пропаганду тоталітарної ідеології, в тому числі нацистської та комуністичної, а також вироблення, збут, купівлю чи використання відповідної символіки, не конституційними через порушення свободи вираження поглядів.
У 1956 році Конституційний суд ФРН заборонив Комуністичну партію Німеччини та її символіку. Однак у 1969 році була утворена інша Німецька комуністична партія, що діє і зараз, використовуючи комуністичні символи, зокрема, поєднання серпа та молота з п’ятикутною червоною зіркою.
Правозахисник зазначає, що заборона використання комуністичних символів є безумовним втручанням в свободу вираження поглядів, свободу асоціацій (через обмеження створення політичних партій, громадських об’єднань та інших організацій), свободу мирних зібрань (через заборону її використання під час зібрань) та виборчі права (через обмеження брати участь в виборах для партій та їхніх кандидатів). Таке втручання допустиме, коли воно здійснено відповідно до закону, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві – з метою захисту прав і свобод інших, захисту громадського порядку, територіальної цілісності чи державного суверенітету. Закон має бути чітким, передбачуваним та відповідати міжнародним стандартам прав людини. Правозахисник наводить низку зауважень щодо ухваленого законопроекту:
– проект закону не надає вичерпного переліку символів, деякі положення потребують додаткового тлумачення, в ідеалі – разом з наведенням їх зображень;
– серед суттєвих ознак аудіовізуальних творів, що підлягають забороні, є такі твердження, як “створюється позитивний образ”, “виправдовується”, “заперечення злочинного характеру”, що стосуються виключно оціночних суджень;
– незрозуміло, про які саме заперечення фактів злочинності режиму йдеться у випадку з комуністичним режимом, адже щодо нього, на відміну від нацистського, не відбувалося судового розгляду на зразок Нюрнбергського трибуналу;
– закон фактично зупиняє дискусію про історичні факти, оскільки будь-яке уточнення чи розслідування, особливо щодо не надто приємних сторінок історії, може потрапити під заборону;
– засудження за цим законом відбуватиметься за фактом використання забороненої символіки, без огляду на те, чи мала людина чітко виражені злочинні цілі;
– покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років є непропорційним, таких жорстких санкцій немає в жодній країні Європи;
– за цим законом низку політичних партій можуть заборонити за формальною ознакою використання відповідної символіки замість того, щоб порушувати питання щодо їх індивідуальної відповідальності за діяльність у 2014 році;
– на відміну від українського закону, в законодавстві європейських країн немає жодних обмежень щодо використання символів в наукових та мистецьких цілях.
Володимир Яворський зазначає, що декомунізація потрібна, але вона не має обмежуватись лише політичними актами. Потрібен судовий розгляд конкретних злочинів комуністичного режиму, які, на відміну від нацистського, ще не визначені в судовому порядку та не конкретизовані. А доти можна говорити лише про оціночні судження, відповідальність за які є порушенням свободи слова.
Водночас можна вітати відкриття архівів з інформацією про комуністичні злочини (окрім суперечливих положень в частині захисту права на приватне життя) та відмову від радянських географічних назв.
Правозахисники пропонують доопрацювати законопроект та створити вичерпний перелік заборонених символів з їх кольоровим зображенням, дозволити використання забороненої символіки в мистецтві та науці, заборонити використання комуністичної та нацистської символіки з метою пропаганди, виключити обмеження виборчого права (можливість висувати кандидатів у депутати від зареєстрованих партій та інших об’єднань), замінити покарання у вигляді позбавлення волі на адміністративну відповідальність.
