Правоохоронці, які розслідують воєнні злочини, скаржаться на брак кадрів та надмірне навантаження – дослідження

Майже половина слідчих (41,9%) та прокурорів (46,9%), залучених до розслідування воєнних злочинів, заявляють про брак кадрів у цій сфері. Також розслідування уповільнюють нестача техніки, обмежений доступ до доказів та психологічне виснаження працівників. 

Про це йдеться в дослідженні Української Гельсінської спілки з прав людини.

Правозахисники презентували дослідження, присвячене досудовому розслідуванню воєнних злочинів. Протягом вересня-грудня 2025 року експерти опитали 117 слідчих, 64 прокурорів та 44 адвокатів, щоб виявити, з якими викликами вони стикаються у своїй роботі.

За словами аналітикині Владлени Падун, досудове розслідування часто залишається поза увагою громадськості, тому правозахисників цікавила думка людей, які працюють безпосередньо “в полі”.

“Ми аналізували відкриті джерела – статті, наукові праці, публікації в ЗМІ, а також Єдиний державний реєстр судових рішень і вироки за 438 статтею ККУ. Ми також запитували у респондентів щодо факторів, які впливають на ефективність і тривалість розслідування“, – пояснює Падун.

Аналітикиня УГСПЛ Оксана Філіпішина наголосила, що 85% опитаних позитивно відзначили роботу спеціалізованих слідчих підрозділів, які здебільшого зосереджені в прифронтових регіонах або зонах регулярних обстрілів.

Водночас дослідження зафіксувало брак досвіду серед слідчих, залучених до розслідування воєнних злочинів.

“Понад три роки досвіду роботи мають 40% адвокатів, майже 60% прокурорів і лише 22% слідчих. Ще 23% слідчих мають досвід роботи менше одного року. Це тривожний показник, який впливає на якість та строки розгляду справ у судах“, – зазначає Філіпішина.

Така ситуація може негативно впливати на якість, строки розслідування та результат розгляду справи в суді, про що зазначають і самі правоохоронці.

Близько половини опитаних слідчих (41,9%) та прокурорів (46,9%) заявляють про кадровий дефіцит на тлі значного робочого навантаження.

Серед ключових факторів, що знижують ефективність роботи, правоохоронці виділяють нестачу броньованого автотранспорту, оргтехніки, комп’ютерів та засобів індивідуального захисту.

Також зафіксовано проблеми з комунікацією між учасниками процесу: 60% респондентів вважають взаємодію недостатньою, а 45% адвокатів оцінюють рівень співпраці з правоохоронними органами як низький. Зауваження респондентів здебільшого стосуються затримок в обміні даними, дублювання функцій та планування спільних заходів.

Додатковою перешкодою є обмежений доступ до місць злочинів на прифронтових та окупованих територіях, про що повідомили 59% слідчих та 75% прокурорів.

“Серед причин, які впливають на ефективність і строки розслідування, прокурори відзначили: складнощі у доступі до доказів (85,9%), велике навантаження (71,9%), відсутність доступу до підозрюваних (60,9%), тривалість експертиз (46,9%), брак фахівців (34,4%). Також 20% вказували на таку перешкоду, як психологічне виснаження і нестачу досвіду“, – додає Філіпішина.

Серед опитаних прокурорів 12,5% відзначили наявність “ручного управління” в розслідуванні.

Для покращення ситуації правозахисники радять забезпечити рівномірний розподіл навантаження, налагодити системну взаємодію між відомствами та організувати регулярне навчання фахівців з міжнародного гуманітарного права.

Відомо, що в Україні за воєнні злочини вже засудили 202 російських військових, з них 19 були присутні під час судових засідань. За даними ОГП, за статтею 438 Кримінального кодексу – порушення законів і звичаїв війни – підозри отримали 1012 осіб. До суду передали обвинувальні акти щодо 742 людей.