“Жінок ґвалтують, а чоловіків катують до смерті”: активістка про долі цивільних полонених, ув’язнених в окупації до повномасштабної війни
Громадська організація “Повернення додому” була створена 2018 року, а офіційно зареєстрована 2020-го. Спочатку це було об’єднання родин цивільних, чиї рідні були викрадені на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Людей там затримували посеред вулиць та на блокпостах. Здебільшого їх звинувачували в “шпигунстві” та “підготовці терористичних актів”. Так званий окупаційний суд призначав їм покарання від 7 до 10 років. Після таких вироків жінок зазвичай відправляли відбувати покарання до колонії №127 у місті Сніжне, а чоловіків до Макіївської колонії №32.
Про це виданню ZMINA розповіла представниця ГО “Повернення додому” Катерина Злобіна.
Катерина ЗлобінаЩоб звільнити своїх рідних, об’єднання неодноразово зверталося до української влади, міжнародних організацій, посольств та депутатів Європарламенту, зокрема до президентки Європарламенту Роберти Мацоли. Також спільнота особисто передавала листа Папі Римському Франциску з проханням посприяти скорішому звільненню цивільних заручників.
“Ми намагаємося звертатися до всіх організацій, щоб вони допомогли нам визволити бранців з так званих “елдеенерівських” в’язниць. Ми постійно про них нагадуємо, щоб про них не забули. Однак усі міжнародні представники нам постійно говорять, що роблять усе можливе. Але ви ж знаєте, з ким ми маємо справу”, – зауважила Катерина Злобіна.
До повномасштабного вторгнення вона разом іншими представниками організації проводила мітинги біля іноземних посольств та Офісу президента, закликаючи негайно звільнити цивільних заручників. Наразі через воєнний стан подібні акції організовувати набагато важче.
Злобіна розповіла, що багато бранців з їхньої спільноти пройшли донецький концтабір “Ізоляція”. Наприклад, Валерій Матюшенко, який перебуває в полоні з 15 липня 2017 року, сидів разом з журналістом Станіславом Асєєвим. Останній, вийшовши на волю, розповів про те, що бачив його там. Валерія деенерівці викрали біля власного будинку в Комсомольську. Окупанти одягли йому на голову мішок, силоміць посадили до машини та вивезли в невідомому напрямку. Його постійно катували, застосовуючи електричний струм. 28 березня 2018 року окупанти засудили чоловіка до 10 років позбавлення волі за “шпигунство на користь України”. Валерія відправили відбувати покарання до Макіївської колонії №32, де він перебуває й досі. Після тривалого нелюдського поводження з боку окупантів у нього виявили онкологію.
“Валерій має синдром Туретта (нейропсихічний розлад, який характеризується численними фізичними тиками м’язів плечового поясу, шиї та обличчя і хоча б одним вокальним тиком. – Ред.) Через судоми чоловік не може їсти та спати, тому він спить лише три години на добу. Він дуже схуд, з 80 кілограмів до 40, і має вигляд як дитина. Коли його син питає: “Я ще побачу свого тата?”, ніхто не може йому відповісти”, – поділилась активістка.
Як зауважила Злобіна, усі цивільні заручники, якими опікується їхня організація, мають хронічні або важкі захворювання. Так, у старшої наукової співробітниці Горлівського художнього музею Олени Пєх, яка перебуває в полоні з 9 серпня 2018 року, діагностували епілепсію. Через тортури в жінки постійні кровотечі, які важко зупинити, тому вона майже не рухається.
Олена ПєхПісля окупації частини Донецької області Олена переїхала на підконтрольну українській владі територію. Однак час від часу вона їздила до окупованої Горлівки, щоб доглядати за хворою мамою. Зрештою окупанти заарештували Олену, звинувативши її в “шпигунстві на користь України”. Її відправили відбувати покарання до 127 колонії в місті Сніжне. Протягом ув’язнення жінку місяцями утримували в одиночній камері, били, душили пакетом, застосовували струм, неодноразово ґвалтували та встромляли в колінні суглоби шурупи. Після перенесених тортур працівниця музею намагалася покінчити життя самогубством.
Злобіна розповіла також про Ігоря Кірʼяненка, лікаря та підприємця, якого співробітники так званого “відділу з боротьби з оргзлочинністю “ДНР” викрали просто в центрі Донецька 30 грудня 2018 року. Його, як і попередніх цивільних, звинуватили в “шпигунстві на користь України”, позбавивши волі на 12 років. Чоловіка катували електричним струмом, вирвали зуби та зламали ребра. Після таких знущань він переніс спочатку інфаркт, а потім інсульт. Відтоді Ігор Кірʼяненко часто втрачає свідомість, потерпає від сильного головного болю та кровотеч.
“Усі ці люди перебувають майже при смерті, тому невідомо, чи вони доживуть до звільнення”, – розповідає представниця ГО.
Серед цивільних заручників, як каже активістка, перебуває 73-річний пенсіонер Віталій Атаманчук, який уже не встає з ліжка. Його співкамерники доглядають за ним і змінюють йому підгузки.
“Дехто з рідних не бачить підтримки та допомоги з боку держави. Нам постійно кажуть, що вони щось роблять, що вони подають списки, але Росія їх блокує. Пояснити це родинам, у яких мама, син та батько в полоні п’ять-сім років, неможливо. Для них єдиний результат від держави – коли вони побачать рідних біля себе. Усі сім’ї просто в розпачі”, – із сумом розповідає Злобіна.
Статус усіх підопічних організації “Повернення додому” офіційно підтверджено, тож рідні знають, що з ними й де вони перебувають. У них на руках навіть є медичні висновки про стан здоров’я їхній близьких.
За словами Злобіної, наразі на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей перейшли на російські стандарти. Якщо раніше посилку можна було передавати щомісяця, то тепер лише раз на пів року. До того ж адміністрація пенітенціарних установ значно обмежила листування між рідними, тож отримати хоч якусь звістку про них стало важче.
“У 2022 році було влучання в Макіївську колонію №32, яка розташована на лінії розмежування. Ігор Кірʼяненко отримав важкі поранення, а батько п’ятьох дітей Анатолій Архіпов загинув. І навіть це не стало приводом для їхнього швидкого повернення додому”, – підкреслила жінка.
Активістка вважає, що насамперед потрібно звільняти людей, які перебувають у критичному стані. Інакше сім’ям їх повернуть у “чорних мішках”.
Злобіна також зазначила, що наразі в Макіївській колонії утримується сім заручників, яких вони ідентифікували. Людей, які пройшли “Ізоляцію”, тримають в окремому карцері, обшитому залізом. Адміністрація колонії застосовує до них спеціальний жорсткий режим утримання.
“У нас був чоловік, якому після закінчення терміну ув’язнення вручили повістку. Через тиждень він загинув на війні. Окупанти привезли та поклали біля воріт маминої оселі чорний пакет з її сином. Люди, яких відпускають, не мають змоги виїхати з ТОТ. Їм або дають довідку про невиїзд, або вручають повістку”, – розповіла членкиня ГО.
На думку Катерини, якщо держава не вдаватиметься до активних дій, то смерті цих людей будуть також на її совісті. Тож представники держорганів мають брати на себе відповідальність та боротися за наших громадян.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування і подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.
