Понад 90% коштів, які держава виділяє на інтернатні заклади, до дітей не доходять – Дар’я Касьянова
Понад 90% коштів, які держава виділяє на інтернатні заклади, витрачаються на утримання приміщень та зарплати персоналу. На потреби дітей, які там постійно перебувають, припадає лише 5–7% фінансування.
Про це розповіла голова правління Української мережі за права дитини Дар’я Касьянова в інтерв’ю Новини.LIVE.
Фото: ілюстративне PixabayДо повномасштабного вторгнення в Україні діяв 751 інтернатний заклад для дітей – найбільше в підпорядкуванні Міністерства соціальної політики та Міністерства охорони здоров’я. Торік в інтернатах різного типу на постійній основі перебували близько 25 тисяч дітей. З них близько 4 тисяч дітей, які могли бути всиновлені.
Держава щороку виділяє на функціонування цих закладів понад 11 млрд грн. За словами Дар’ї Касьянової, більша частина цих коштів не доходить безпосередньо до дітей:
“Держава дає достатньо коштів, але майже всі ці кошти, 90%, йдуть на утримання стін і зарплати людей, які там працюють, і тільки 5–7% йдуть реально на потреби цих дітей”.
За її словами, одяг, канцелярське приладдя, дороге лікування фінансують благодійні фонди, громадські організації та волонтери, попри те що законодавство гарантує дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, безоплатне забезпечення цим за кошт держави.
“Більшість дітей в інтернатах – батьківські (мають одного чи двох батьків. – Ред.). Вже багато років (із 2017-го. – Ред.) реалізується стратегія деінституалізації. Перший пункт операційного плану передбачає підтримку сімей, щоб діти не потрапляли в інтернатні заклади”, – звернула увагу Касьянова.
Експертка пояснила: підтримка сімей має бути комплексною. Щоб реформа інтернатної системи була ефективною, мають бути реалізовані певні кроки. Перший з них – робота з біологічною сім’єю для запобігання ситуаціям, коли службам дитину доводиться вилучати. Часто дитина чи батьки потребують послуг або додаткового навчання, наприклад, батьківських компетенцій, догляду за дитиною, яка має особливі освітні потреби чи інвалідність.
Діти, які потрапляють до інтернатів, переживають психологічну травму. Тож прагнення влаштувати дітей у сімейні форми виховання – це бажання надати їм безпечніші умови, звернула увагу Дар’я Касьянова:
“В інтернаті знаходиться одночасно велика кількість травмованих дітей, які пережили зради, втрати, насильство, жахливі речі. Вони зібрані в одному просторі, який не є для них безпечний. Перебування в інституції змінює не лише емоційний стан дитини. Іноді наслідки життя в інтернаті страшніші”.
Діти, яких влаштовують у сімейні форми виховання після перебування в інтернатних закладах, зазвичай розповідають, що з ними все нормально, звернула увагу експертка. Згодом з’ясовується, що їхніми потребами нехтували, вони потерпали від булінгу або насильства, мали обмежений доступ до їжі.
Водночас закриття інтернатних закладів не розв’яже проблему з дітьми без батьківського піклування. Окрім того, що сімейних форм виховання (прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу, патронатні родини) в Україні не досить, є діти, які самі не хочуть влаштовуватися в родини через власний негативний досвід, та ті, хто потребує постійного нагляду лікарів.
“Тому реформа – це не про закриття будівель, а про створення інших можливостей. В тому числі підтримку біологічних родин та створення комфортних та безпечних умов проживання. В Америці і Європі теж є заклади, але невеликі, до шести дітей, за кожним із яких дивиться фахівець. У кожної дитини своя кімната, вони можуть запрошувати друзів, заводити домашніх тварин, відвідують звичайну школу, самі можуть готувати собі їжу. У нас цього немає”, – звернула увагу голова правління Української мережі за права дитини.
У листопаді 2024 року уряд схвалив Стратегію забезпечення права кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні на 2024–2028 роки та затвердив операційний план заходів з її реалізації до 2026 року. Метою є створити систему підтримки дітей та сімей з дітьми, повернення дітей у їхні сім’ї та розвиток сімейних форм виховання. Реформа деінституалізації є одним із зобов’язань України під час вступу до ЄС.
Нагадаємо, торік в Україні 15 тисяч дітей перебували на обліку з усиновлення, 4 тисячі з них – в інституційних закладах. Кожна десята дитина мала інвалідність.
Раніше ZMINA писала, що торік в Україні всиновили майже 1300 дітей. Лише 140 з них старші за 10 років. Тільки 13% кандидатів заявляли про намір усиновити дитину, старшу за 10 років, водночас 70% дітей, які перебувають на обліку з усиновлення, – саме такого віку.
