“Понад 710 днів у російському полоні”: у Вишгороді відбулася акція на підтримку цивільних заручників з Київщини

2 лютого біля Вишгородської адміністрації відбулася мирна акція на підтримку цивільних полонених та повернення їх додому. Захід організувала громадська організація “Наші найрідніші”. До неї долучилися рідні полонених, представники від Координаційного штабу та інших громадських організацій.

 Про це повідомляє кореспондент видання ZMINA.

Фото: ГО “Наші найрідніші”

На акції люди скандували: “Поверніть цивільних!” та “Віримо в повернення рідних додому!”. Також вмикали Гімн України, “Червону калину” й “Маємо жити”. На дерев’яному стенді були розвішані аркуші паперу з написами: “Поверніть нас до рідних живими”, “Ми чекаємо на обмін в неволі” та “Ми всі травмовані, але нескорені”. Наприкінці заходу відбувся перфоманс, під час якого його учасників з мішками на головах звільняв з російського полону представник Координаційного штабу Олександр.

Метою заходу було привернення уваги з боку громадськості та державних органів до насильницьких зникнень цивільних. Місцеперебування більшості викрадених залишається й досі невідомим. Саме тому сім’ї цивільних хотіли нагадати суспільству про їхню долю, аби посприяти їхньому якнайшвидшому поверненню.

Ведучою акції була керівниця ГО “Наші найрідніші” Анна Муштукова. У своєму виступі вона сказала, що їхня організація продовжує боротися за своїх рідних.

“Ми розуміємо, що кожний день може бути для них останнім, і ця реальність нас вбиває. Ми намагаємось зробити все можливе та неможливе, щоб врятувати наших рідних, які помирають від хвороб та ран. Майже всі цивільні заручники потребують медичного лікування. Ми живемо надією на їхній порятунок“, – каже жінка.

Анна додала, що РФ всупереч Женевській конвенції незаконно утримує українських цивільних в заручниках. Жінка закликала міжнародну спільноту, релігійних лідерів, партнерів України та всіх небайдужих долучитися до звільнення цивільних громадян, яких безпідставно утримує Росія.

Ольга Манухіна жінка, у якої росіяни викрали сина та чоловіка, звернулась до урядових та неурядових організацій за допомогою у сприянні зі звільнення цивільних. Вона також наголосила на тому, що будь-які спроби листуватися чи спілкуватися з рідними, чиє місцеперебування відоме, було безрезультатним. Ба більше, РФ навмисне приховує їхнє місце утримування. Неодноразові звернення до президента України Володимира Зеленського, міністерки з питань реінтеграції ТОТ Ірини Верещук, Омбудсмана Дмитра Лубінця, керівника ГУР Кирила Буданова поки теж не дали бажаного результату. Це ж стосується МКЧХ та ООН.

Тетяна Левицька, чоловіка якої викрали загарбники, зазначила, що викрадені РФ цивільні не тримали у руках зброю. Це звичайні люди, які не мали жодного стосунку до військової справи.

“Їх незаконно утримують майже два роки у нелюдських умовах. Над ними знущаються. На них постійно чинять фізичний та психологічний тиск. Через це вони втрачають своє здоров’я, а іноді навіть життя. Нам відомо про це від людей, яким вдалося повернутися з ворожого полону. Ми не можемо мовчати, бо їхній час спливає. Кожна родина переживає полон рідного разом з ним. Ми лягаємо спати та прокидаємось з думкою про них“, – з сумом каже жінка.

Тетяна не вірить у те, що без міжнародного тиску РФ просто відпустить їхніх близьких або виконає свої зобов’язання. Саме тому вона закликала українську владу нарешті розробити механізми повернення цивільних заручників, а також забезпечити медичну та психологічну реабілітацію тим, хто повертається з полону за державний бюджет.

“Наші можновладці мають знайти можливості для фінансової підтримки людей, яких звільнили з полону. Це потрібно для того, щоб якомога скоріше повернути їх до повноцінного життя. Всі ці питання мають бути законодавчо врегульовані“, – зазначає жінка.

На заході також виступив представник Координаційного штабу Олександр. Він вкотре нагадав, що росіяни тримають у заручниках багатьох мешканців Київщини. На його думку, повна деокупація області відбудеться лише тоді, коли всі викрадені росіянами цивільні повернуться додому. 

“Від себе та нашої команди хочу сказати, що всім близьким хочеться побачити у списках на повернення з полону своїх рідних. Це не наше недопрацювання, а шалений тиск ворога. Він маніпулює, перекручує інформацію, приховує місцеперебування людей та стан їхнього здоров’я“, – наголосив представник Координаційного штабу.

Членкиня ГО “Адамант” Вікторія Старинщак, чоловіка якої на початку січня обміняли, розповіла, що вони разом шукали номери телефонів рідних, чиї близькі були з ним у полоні. Перебуваючи у російських катівнях, Андрій іноді чув прізвища людей, яких викрали з димерської громади. Також він дізнався про загибель у російському СІЗО в Новозибкові (Брянської області) українця.

“Я радію після  повернення Андрія. Однак я продовжую переживати за кожний обмін. Після падіння ІЛ-76 ми не віримо у те, що там були наші люди. Ми намагаємось довести, що їх там не було і вони дійсно живі. Ми будемо й надалі боротися за повернення всіх – як військових, так і цивільних“, – каже активістка.

Наприкінці свого виступу Вікторія розповіла, що нещодавно Андрій зустрічався з папським нунцієм. Також він планує потрапити на аудієнцію до самого Папи Римського та передати йому списки полонених, в тому числі і цивільних з Київщини. За її словами, таким чином він зможе дізнатися про всі жахи російського полону.

Нагадуємо, ZMINA поспілкувалась із сімома родинами цивільних заручників з Димерської громади. За словами дружин та матерів викрадених, більшість їхніх рідних тримали на місцевому підприємстві “Вікналенд”. Так, на стіні однієї з кімнат можна й досі побачити видряпані дати та імена ув’язнених. Жінки розповіли про обставини викрадення своїх рідних та про те, де вони можуть перебувати зараз. 

Наразі Росія незаконно утримує щонайменше 42 бранців з Димерської громади.  Їхні родини об’єдналися в групу “Наші найрідніші”. Учасники групи кажуть, що Росія вважає їхніх рідних військовополоненими, а українська влада – цивільними.