Понад 27% затриманих становили жінки, а 20% – люди з вразливих категорій: правозахисна організація IPHR про Херсонський ізолятор

Серед бранців, яких окупанти незаконно утримували в Херсонському ізоляторі тимчасового тримання, понад 27% становили жінки та щонайменше 20% – люди похилого віку й особи з інвалідністю. 

Про це йдеться у звіті бельгійської неурядової організації Міжнародне партнерство за права людини (IPHR).

Херсонський ІТТ

В основу звіту лягли свідчення 59 потерпілих, які правозахисники зібрали під час польових місій на Херсонщині.

За даними IPHR, під час війни населення Херсона скоротилося з приблизно 300 000 до 66 000 осіб. Місто було окуповане російськими військами на початку березня 2022 року і звільнене ЗСУ у середині листопада 2022 року. Виступаючи проти загарбницьких дій країни-агресора, містяни виходили на масові мирні протести та організовували підпільний рух опору. Щоб придушити їхній опір, російська окупаційна влада створила у Херсоні 10 місць позбавлення волі. Там людей піддавали тортурам, щоб змусити їх підкоритися або співпрацювати з ними. Однією з найбільших катівень був Херсонський ізолятор тимчасового тримання (ІТТ), розташований на вулиці Теплоенергетиків, 3. Там російські силовики утримували від 400 до 500 цивільних бранців, які, на думку окупантів, становили для них загрозу.

“В ІТТ переважна кількість жертв зазнавала різних форм сексуального насильства, включаючи вплив електричним струмом на геніталії з застосуванням військово-польового телефону ТА-57, відомого як “тапік“”, – йдеться у звіті.  

Згідно з попередніми висновками OSINT та розповідями свідків IPHR, спочатку ізолятор перебував під контролем Росгвардії, а потім міністерства внутрішніх справ Росії та ФСБ.

З березня 2023 року по серпень 2024 року представники бельгійської організації провели 12 польових місій на Херсонщині, під час яких опитали 59 свідків. Як з’ясували правозахисники, російська окупаційна влада в Херсоні здебільшого затримувала чоловіків віком від 30 до 50 років. Тобто працездатне населення, яке сприймалося окупаційним режимом як найбільша для них загроза.

“Понад 27% затриманих становили жінки, а понад 20% належали до вразливих груп, таких як люди похилого віку та особи з інвалідністю. 45 з 59 затриманих звинуватили у коригуванні вогню або інших формах збройного опору російській окупації. Щонайменше 44 бранці були затримані через їхню проукраїнську позицію або невійськову професійну діяльність, яка сприймалася як потенційна загроза для окупаційного режиму”, – зазначає у звіті IPHR.

За словами правозахисників, 22 бранці були затримані за їхню лояльність до України. Ще 22 людини були викрадені за надання гуманітарної допомоги, активізм, журналістську діяльність та участь у місцевому самоврядуванні.

Як раніше повідомляла ZMINA, в Херсонському ІТТ були облаштовані так звані жіночі камери. Дослідникам Центру прав людини ZMINA вдалося встановити, що в різний час в ізоляторі перебували щонайменше тридцять жінок. Їх затримували протягом літа — переважно в липні–серпні 2022 року, та утримували до кінця жовтня, коли російські війська почали відступ з правого берега Херсонщини.

Утримуваних жінок підозрювали, зокрема, в партизанській діяльності та допомозі Збройним силам України. Так, цілеспрямовано затримували, зокрема співробітниць правоохоронних органів України. Також затримували людей, яких РФ підозрювала у контакті чи родинних зв’язках із представниками правоохоронних органів України, ЗСУ чи руху спротиву на тимчасово окупованих територіях Херсонщини. 

Серед жінок, яких тримали в ІТТ, були колишня волонтерка “Правого сектору”, яка допомагала у військовому госпіталі, працівниця Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби, працівниця відділу кадрів воєнізованої охорони, домогосподарка, курсантка Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, співробітниця Управління патрульної поліції, а також заступниця директора гімназії.

Ще одна категорія затриманих — ті, кого використовували як заручників для затримання членів сім’ї та рідних, а також знайомих.

Росіяни також катували українських жінок, зокрема тих, хто був професійно пов’язаний із правоохоронними органами України, ЗСУ або ж яких представники РФ підозрювали у зв’язках з українським рухом спротиву. Найчастіше жінок катували електричним струмом, водою, а також били їх. Відомо також про випадок сексуалізованого катування — постраждалу били струмом по грудях. Були й погрози насильством.