Політв’язня, співробітника ОБСЄ Максима Петрова депортують з окупованої Луганщини до Росії

Співробітника Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, українця Максима Петрова, незаконно засудженого окупантами до 13 років ув’язнення за “державну зраду ЛНР”, етапують до Росії.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG).

Дмитро Шабанов і Максим Петров. Джерело: сайт ОБСЄ

У 2025 році вироки Петрову та його колезі Дмитру Шабанову увідповіднили до російського законодавства, яке окупанти поширюють на окуповані території. У березні цього року Шабанова вже перевели до Омська (РФ).

А 31 липня стало відомо, що Петрова також переводять до російського Челябінська з виправної колонії в Луганській області.

Під час незаконного ув’язнення Максим зазнав тортур, нелюдських умов утримання, він не отримував належної медичної допомоги, що значно погіршило його здоров’я. Тож перевезення на тисячі кілометрів до колонії суворого режиму може стати для нього фатальним, йдеться у повідомленні ULAG.

Цей випадок є черговим прикладом порушення РФ Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни (стаття 49), яка забороняє депортацію осіб, що перебувають під захистом.

Новина про етапування політв’язня з’явилася того ж дня, коли в Гельсінкі відбулася конференція з нагоди 50-ї річниці Гельсінського заключного акта – основоположного документа ОБСЄ. Заяви на підтримку Петрова, Шабанова та Вадима Голди, також незаконно затриманого у Донецьку у 2022 році й засудженого Росією, робили Генеральний секретар ОБСЄ, держави-учасниці, міністр закордонних справ України Андрій Сибіга та інші.

“Однак, попри такі прояви солідарності, несправедливість стосовно українських співробітників ОБСЄ, що порушує міжнародне право, розгортається з ще більшою силою, що підкреслює нагальну необхідність набагато сильнішої та більш відчутної реакції”, — йдеться в повідомленні.

Правозахисники нагадали, що небезпека потрапляння до колоній полягає у тому, що людина опиняється у повній ізоляції від зовнішнього світу та фактично припиняє існування. Родини Шабанова та Петрова вважають, що здоровʼя та життя чоловіків через це може опинитися під загрозою. Через неможливість вплинути на ситуацію, вони перебувають у постійній емоційній напрузі, яка посилюється подальшою невизначеністю. Адже жодні з обіцянок, які надавалися міжнародними організаціями стосовно звільнення Шабанова та Петрова, не були виконані.  

Приклад Петрова та Шабанова ще раз доводить, що будь-які мирні ініціативи або моніторингові місії в Україні є нежиттєздатними, оскільки відсутні будь-які механізми гарантування безпеки їхніх співробітників.