Підлеглі не можуть розслідувати злочини керівників – омбудсман оскаржує нову норму КПК

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська оскаржує у Конституційному Суді України норму Кримінального процесуального кодексу України, яка з’явилась внаслідок прийняття закону “Про Вищу раду правосуддя”.

Як повідомляє прес-служба омбудсмана, у скарзі Лутковська вказує, що законом “Про Вищу раду правосуддя” статтю 216 КПК було доповнено новою частиною 6-ю такого змісту: “Слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України”.

Але Уповноважений акцентує, що за законодавством слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби є працівниками служби. Відповідно, вони підконтрольні та підзвітні керівнику служби, є залежними від керівника ієрархічно та на практичному рівні. У свою чергу керівник служби здійснює керівництво всією службою, здійснює призначення на керівні посади, несе персональну відповідальність за виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Таким чином, законодавець віддав функцію розслідування злочинів, які вчинені безпосередньо працівниками служби або вчинені у зв’язку з невиконанням працівниками служби своїх прямих обов’язків, самим же працівникам служби, які є ієрархічно, інституційно підконтрольні та підзвітні керівнику служби.

“Водночас законодавство унеможливлює здійснення незалежного розслідування за відповідними скаргами, що в свою чергу призводить до невиконання державою конституційного обов’язку забезпечувати ефективне розслідування відповідних злочинів. У результаті, незважаючи на фундаментальну значимість, конституційна заборона тортур чи нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження, а також заборона свавільного позбавлення життя є неефективною”, – наголошується у поданні Уповноваженого з прав людини.

Враховуючи вказане та керуючись наданими їй законними повноваженнями, Валерія Лутковська звертається до КСУ з проханням визнати положення частини 6-ї статті 216 Кримінального процесуального кодексу України такими, що суперечать Конституції України, а саме частині першій статті 3, частині першій статті 8, частинам першій і другій статті 27, частині другій статті 28.

Згідно з регламентом КСУ, конституційне подання Уповноваженого передано на вивчення в секретаріат суду.

Як відомо, 21 грудня 2016 року парламент ухвалив Закон України “Про Вищу раду правосуддя”, який необхідний для проведення судової реформи. Закон визначає статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя. Також закон надає повноваження контролю Громадській раді доброчесності.

Законом внесено відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу, Кримінального процесуального кодексу, Кодексу адміністративного судочинства, Кодексу торгівельного мореплавства, Кримінально-виконавчого кодексу, а також законів “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів”, “Про державну таємницю” та ін.

Водночас громадська організація Реанімаційний пакет реформ 29 грудня заявляла, що під час голосування Закону України “Про Вищу раду правосуддя” 21 грудня в документ були включені положення, які не розглядалися в першому читанні і не стосуються предмету регулювання відповідного закону.

В РПР зазначають, що на підставі перехідних положень Закону “Про Вищу раду правосуддя” повинні бути створені слідчі підрозділи в кримінально-виконавчій службі. Це означає, що в цивільному Міністерстві юстиції (Державна пенітенціарна служба зараз в стадії ліквідації, а її повноваження передані Мін’юсту) з’являться слідчі підрозділи на доповнення до досі діючих мілітаризованих оперативних підрозділів, підрозділів охорони, а також підрозділу спеціального призначення.

На переконання РПР, цей крок законодавця, зокрема, призведе до тривалого правового колапсу в розслідуванні злочинів в місцях несвободи, оскільки з моменту набрання чинності Законом нікому буде розслідувати злочини, вчинені в пенітенціарних установах, адже повноцінні слідчі підрозділи Мін’юсту ще довго не будуть створені.

Крім того, інститут слідчих Мін’юсту може спричинити покривання злочинів, які вчиняють працівники державної кримінально-виконавчої служби, оскільки розслідування будуть здійснювати слідчі цієї ж служби, а також порушення принципів незалежного, прозорого і ефективного розслідування фактів катувань у місцях несвободи, визначених в рішеннях Європейського Суду з прав людини і рекомендаціях Європейського комітету з питань запобігання катуванням.