Оприлюднили секретні документи зі справи письменника Миколи Хвильового
Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) разом з Архівом Служби безпеки України оприлюднив 50 архівних документів зі справи українського письменника Миколи Хвильового.
Про це повідомляється на сайті ЦДВР.
Серед них – анкета зі справи-формуляра на Хвильового, агентурні донесення, протоколи допиту та свідчень, лист письменнику від матері Єлизавети Фітільової, передсмертна записка Хвильового та інші документи.
У повідомленні дослідників центру уточнюється, що радянські спецслужби завели справу-формуляр на Хвильового із зазначенням року та місця народження, адреси проживання, професії літератора. Також вони дали йому прізвисько Вальдшнеп за назвою його роману.
Чекістів обурювало чимало творів письменника, зокрема новела “Я (Романтика)”. Вони писали, що в ній “вся робота ЧК представлена як чорний трибунал, що складається із садистів, які пригнічують інтелігента та змушують його вбити свою ж матір”.
Узяли агенти до уваги й літературну дискусію, започатковану Хвильовим: нібито саме під час неї показалися “вуха войовничого націоналізму” митця.
Донощика приголомшила назва статті Хвильового – “Московські задрипанки” та її зміст: “Росія ж самостійна держава? Самостійна. От і ми самостійна… Не треба плутати нашого політичного союзу з літературою. Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якомога швидше тікати”.
Доносили агенти ЧК на літературне об’єднання ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури), до якого входив Хвильовий. Організацію змусили припинити діяльність 1928 року саме за “войовничий націоналізм”. Проте стеження за її колишніми членами продовжили.
Микола Хвильовий (справжнє ім’я Микола Фітільов) народився 13 грудня 1893 року в селищі Тростянець на Сумщині.
У 1916 році воював, з війни повернувся з більшовицькими поглядами. У квітні 1919 року вступив до лав комуністів.
1921 року переїхав до Харкова, почав публікувати власні літературні твори. Був письменником-авангардистом, памфлетистом. Виступав за те, щоб відроджена культура України рухалася в бік Європи, а не Росії.
У 1933 році під час поїздки селами на Півдні України став свідком Голодомору.
13 травня 1933 року вчинив самогубство.