Одностатеві пари вимагають закон про цивільне партнерство
Учасники конференції “Одностатеве партнерство в Україні: сьогодні та завтра” звертаються до президента, прем’єр‐міністра та голови Верховної Ради України з вимогою розробити та ухвалити законопроект про реєстроване цивільне партнерство і боротися з гомофобією в українському суспільстві, а не потурати їй.
Звернення було прийнято за результатами конференції, яка проходила 21 березня в Києві.
В конференції, організованій правозахисним ЛГБТ Центром “Наш світ”, взяли участь близько 100 учасників: ЛГБТ активісти, правозахисники, члени інших українських та міжнародних громадських організацій, представники академічних кіл, журналісти тощо з усієї України.
На конференції було озвучено, що, за дуже приблизною оцінкою, кількість стабільних одностатевих пар в Україні вже зараз може складати принаймні 100–200 тисяч.
Водночас українське законодавство не передбачає жодної форми правового визнання таких стосунків, а натомість містить положення, що прямо дискримінують одностатевих сімейних партнерів навіть порівняно з неодруженими різностатевими сімейними партнерами.
Наприклад, стаття 74 Сімейного кодексу України “Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі” визначає, що “майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності”, подібно до законного подружжя; стаття 91 “Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою” прирівнює таких постійних сімейних партнерів до законного подружжя щодо утримання у разі непрацездатності; нарешті, стаття 211 “Особи, які можуть бути усиновлювачами” дозволяє їм спільне всиновлення дітей. Водночас, СКУ не містить жодної згадки про одностатевих сімейних партнерів, а стаття 211 прямо передбачає, що “Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі” (частина 3), таким чином встановлюючи пряму дискримінацію проти одностатевих де-факто сімейних партнерів.
Як наголошують автори звернення, міжнародні, а надто європейські, тенденції, а також прецедентне право Європейського суду з прав людини, вказують на потребу законодавчого врегулювання правового статусу одностатевих сімей та вирішення їхніх нагальних проблем.
Як приклад, у 2008 році парламент Греції ухвалив закон про цивільний союз винятково для різностатевих пар, який з часом був оскаржений у Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ) як такий, що порушує право на повагу до особистого і сімейного життя та призводить до дискримінації між різностатевими та одностатевими парами, завдаючи шкоди останнім. У 2013 році, у рішенні по справі “Валліанатос та інші проти Греції”, ЄСПЛ погодився з аргументацією позивачів і вирішив, що держава порушила статтю 14 (“Заборона дискримінації”) у поєднанні зі статтею 8 (“Право на повагу до приватного і сімейного життя”) Європейської Конвенції про права людини (ЄКПЛ). У 2015 році грецький парламент поширив дію реєстрованого партнерства на одностатеві пари.
За таких обставин, одностатева пара у державі-члені Ради Європи, яка поскаржиться до ЄСПЛ на неможливість юридично оформити свої подружні стосунки в ситуації, коли аналогічна різностатева пара має таку можливість, має майже гарантований шанс виграти справу та отримати компенсацію за завдану їй шкоду. У 2014 році дві одностатеві подружні пари подали такий позов проти України і тепер очікують розгляду своїх заяв.
Автори звернення нагадують, що 2015 року український уряд ухвалив План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року – перший в історії України всеосяжний політичний документ, який передбачає низку конкретних кроків для досягнення стандартів сучасного демократичного суспільства у цій сфері. Пункт 105 цього Плану, зокрема, передбачає “Розроблення та подання на розгляд Кабінету Міністрів України законопроекту про легалізацію в Україні зареєстрованого цивільного партнерства для різностатевих і одностатевих пар з урахуванням майнових і немайнових прав, зокрема володіння та наслідування майна, утримання одного партнера іншим в разі непрацездатності, конституційного права несвідчення проти свого партнера”, термін виконання – другий квартал 2017 року.
Проте, досі навіть не визначений орган державної влади, який має займатися розробкою і просуванням цього закону. Центр “Наш світ” намагався розібратися в цьому питанні, але у відповідь на свої запити отримав відповіді з міністерств, які повністю суперечать одна іншій: Міністерство юстиції вважає відповідальним органом Міністерство соціальної політики, і навпаки; Секретаріат Кабінету Міністрів взагалі дистанціюється від цього питання, переадресовуючи запити до Мін’юсту.
Автори звернення зазначають, що основні відмінності між звичайним шлюбом і реєстрованим партнерством полягають у спрощеній процедурі укладення та розірвання останнього, а також у питаннях щодо всиновлення дітей. Реєстрованим партнерам часто не дозволяється спільне всиновлення дітей третіх осіб, але дозволяється всиновлення дітей своїх партнерів, яких вони спільно виховують.
Водночас міжнародний досвід показує, що юридичне визнання одностатевих сімейних пар не викликає помітних соціальних та правових проблем у масштабах цілого суспільства і водночас сприяє вирішенню таких проблем у цих пар. Очікувана кількість зареєстрованих сімейних одностатевих пар складає від кількох десятих до декількох відсотків від числа звичайних шлюбів, укладених за той самий проміжок часу. Реєстроване партнерство / цивільний союз як альтернативна форма визнання подружніх відносин є затребуваним також серед гетеросексуальних сімейних пар, які за тієї чи іншої причини не хочуть укладати звичайний шлюб.
