У МОЗ кажуть про загрозу закриття психлікарень через недофінсування
Цього року в Україні заклади з надання психіатричної допомоги можуть отримати на 50-80% менше коштів, ніж минулого року, та опинитись на межі закриття.
Про це повідомив на брифінгу очільник Міністерства охорони здоров’я Максим Степанов.
За словами Степанова, разом з психіатричною службою під найбільшою загрозою опинилась й протитуберкульозна. При цьому причиною можливого недофінансування міністр назвав імплантацію другого етапу медичної реформи.
“Недофінансування по багатьох спеціалізованих психіатричних лікарнях сягає від мінус 50-80% в порівнянні з минулим роком. Якщо будь-яка лікарня отримає на 80% менше фінансування ніж в минулому році, то це практично означає закриття лікарні. Реформування психіатричної служби повинно відбуватися за чіткими планом, критеріями та розрахунками. Всього цього поки не було зроблено“, – зазначив очільник МОЗ.
Степанов додав, що наразі у закладах з надання психіатричної допомоги наразі перебувають 22 тисячі хворих, які мають хронічні психічні захворювання. При цьому деяка частина з них має знаходитись під наглядом медичних працівників, адже вони нібито втратили соціальні зв’язки.
Водночас координаторка проєктів Центру прав людини ZMINA Маргарита Тарасова зауважує, що коли мова заходить про фінансування закладів несвободи, то слід розуміти, що 80-90% у структурі цих витрат займають зарплати персоналу і покриття комунальних послуг.
Пацієнти Левоньківської психіатричної лікарні на Чернігівщині“Реформа психіатричної допомоги була необхідна для того, щоб гроші витрачалися не на стіни і ліжка, а на конкретних пацієнтів, яким надана конкретна допомога. Більше того: велика кількість пацієнтів, які зараз перебувають в стаціонарах, можуть і мають лікуватися амбулаторно за місцем проживання. Тобто немає ніякої потреби мати таку кількість окремих психіатричних лікарень”, – наголошує вона.
Тарасова розповідає, що під час моніторингових візитів до подібних закладів, вона з колегами зустрічала пацієнтів, які живуть у психіатричних лікарнях роками і десятиліттями, часто без документів, на вимогу родичів.
“Тобто в цьому випадку не йдеться про медицину, а йдеться про соціальні послуги, які лікарня не повинна надавати. Є лікарні на кшталт Дніпровської психіатричної лікарні суворого режиму, або Левоньківської психіатричної лікарні, де самі умови перебування можна було прирівняти до катувань. Чому такі лікарні мають існувати? Сама їхня наявність стимулює до появи все більшої кількості стаціонарних пацієнтів, які перебувають в цих лікарнях просто, щоб забезпечити їхню наповнюваність, а не тому, що їм дійсно потрібен стаціонарний догляд”, – стверджує експертка.
Тарасова нагадала, що Україна, яка успадкувала ще з Радянського Союзу практику стигматизації людей із відповідними діагнозами, досі намагається ізолювати таких осіб від суспільства. Однак сьогоднішній світовий тренд полягає в тому, що госпіталізація і ізоляція – це виключні заходи, які не повинні застосовуватися масово і на тривалий термін.
