Нобелівська премія миру не повинна розцінюватися як наратив про “братні народи” – Центр громадянських свобод

Нобелівська премія миру, яку цьогоріч присудили представникам України, Росії та Білорусі не повинна розцінюватися як наратив про “братні народи”. Адже  лауреатами премії стали правозахисники, які впродовж багатьох років борються проти авторитарних режимів та утисків прав людей.

Про це розповіла під час пресконференції глава Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук.

Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова та голова ГО Олександра Матвійчук

Вона наголосила, що разом з іншими лауреатами – Алесєм Беляцьким та організацією “Меморіал” – Центр пліч-о-пліч багато років бореться проти режимів Путіна та Лукашенка.

“Ця премія в жодному разі не має звучати, як старий наратив про братні народи. Ця історія про гасло, яке я чула ще від свого вчителя, дисидента і філософа Євгена Сверстюка. Це історія “За нашу і вашу свободу”, – сказав Матвійчук.

За її словами, Росія, яка не подолала імперські комплекси для України та для всього світу – це загроза. Так само як і Білорусь. Адже режим Лукашенка здав в окупацію власну країну.

“Алесь Беляцький, Валентин Стефанович, Марфа Рабкова із “Вясни”, Олег Орлов, Олександр Черкасов, Світлана Ганнушкіна, Сергій Давідіс із “Меморіалу” та інші для мене та для Центру громадянських свобод – це люди, з якими ми боремось проти цієї загрози пліч-о-пліч вже багато років. Зараз Беляцький за ґратами, а “Меморіал” заборонений. І ця історія – про опір спільному злу. Про те, що свобода не має кордонів, а цінності прав людини універсальні. Про те, що правозахисники, попри те, що їх так мало, вибудовують горизонтальні зв’язки, щоб спільно боротись за свободу та захищати людей, де намагається панувати людожер, який рано чи пізно програє”, – додала Матвійчук.

Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова зазначила, що Беляцький вже другий раз сидить в тюрмі саме тому, що в 1996-му році створив організацію, яка моніторила вибори в Білорусі, і показала всьому світу, що виборів не сталося протягом усіх каденцій Лукашенка. Ця організація фіксувала всі злочини у тюрмах, включаючи катування і висвітлювала історії політичних супротивників Лукашенка, їхніх затримань та вбивств.

“А зараз ми з вами маємо його як помічника Путіна. На території Білорусі наших полонених, яких вивезли з Чернігова та Києва – катують, утримують, а надалі переміщають на територію РФ. Саме “завдяки” його режиму, ми маємо небезпеку на своїх північних кордонах і саме звідти стріляють. , Тому що такі організації як “Вясна” не були почуті. Зараз 6 людей з “Вясни” сидять. Окрім того, саме вони ведуть перелік політичних в’язнів. І за їх переліком в Білорусі зараз понад 1300 політв’язнів. Якби світова спільнота трошки раніше звернула на це увагу, Путін би побачив, що це неможливо”, – наголосила Романцова.

Вона зазначила, що “Меморіал” складався з величезної кількості людей, які вирішили зробити те, чого Радянський Союз боявся найбільше — у 1987 році вони створили організацію, яка взялась за те, щоб всі репресії та злочини сталінського періоду стали видимі.

“А українці як ніхто, особливо дисиденти, знають як багато людей загинуло в таборах”, — додала виконавча директорка Центру громадянських свобод.

Також Романцова нагадала, що зараз серед “меморіальців” так само є політичний в’язень — Юрій Дмітрієв.

Раніше ZMINA повідомляла, що цьогорічними лауреатами Нобелівської премії миру стали білоруський правозахисник Алесь Бяляцький, російська правозахисна організація “Меморіал” і українська правозахисна організація “Центр громадянських свобод”. 

Організатори цьогорічної Нобелівської премії наголосили, що троє лауреатів премії миру “протягом багатьох років пропагували право критикувати владу та захищати основні права громадян”.

До цього року Україна не мала жодного лауреата Нобелівської премії, яку почали присуджувати у 1901 році.