Незрячого політв’язня Олександра Сізікова повернули до колонії російського Мінусинська
Незрячого кримського політв’язня, мусульманина Олександра Сізікова повернули до колонії російського Мінусинська.
Про це повідомили активісти в телеграм-каналі “Підтримка Олександра Сізікова”.
Олександр Сізіков. Джерело: “Кримська солідарність”“Ми отримали листа від Сашка. Він у Мінусинську, поки що на карантині. Тепер йому можна і треба писати до Мінусинська. Там працює обидва сервіси — ФСВП-лист та Зонателеком. Він буде радий листам”, — йдеться в повідомленні.
Сізікова, засудженого до 17 років ув’язнення, вивезли із СІЗО тимчасово окупованого Сімферополя на етап в грудні 2026 року. Окупанти зробили це на виконання рішення Красноярського суду РФ, ухваленого в жовтні 2025-го, про повернення бранця Кремля за ґрати.
Мати Олександра Олена переживає через те, що Олександру доведеться знову зітнутись із жорстоким ставленням в колонії. Адже, коли він перебував в Мінусинську, попри інвалідність і відсутність зору, для нього не робили жодного послаблення тюремного режиму. Він ходив разом зі своїм загоном у колонії до їдальні, був змушений стояти на всіх тюремних шикуваннях, а зранку разом з усіма мав робити зарядку. Це при тому, що він має гіпертонію третього ступеня та страждає від постійних головних болів.
Також в колонії з Олександра знущались деякі ув’язнені: нібито жартома кришили в його тарілку печиво, а іноді, коли він ішов коридором, били його скрученим рушником по обличчю. Але більше, звичайно, він відчував тиск з боку адміністрації колонії.
Були моменти, коли співробітники колонії погрожували тим, що спочатку позбавлять його здоров’я, а потім зроблять “ображеним”. Тобто обіцяли перевести в камеру, де його зґвалтують.
Олександр Сізіков – фігурант “четвертої бахчисарайської справи “Хізб ут-Тахрір”. Народився 12 жовтня 1984 року в Сімферополі, згодом з родиною переїхав до села Тургенєвка Бахчисарайського району, де навчався в місцевій школі. У 2002 році вступив до Севастопольського національного технічного університету на факультет ТАМПТ за напрямом “Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології”.
Після закінчення знайшов роботу, щоправда, не за фахом: працював на будівництві. Пізніше влаштувався помічником оператора на заправці в Севастополі. 2006 року прийняв іслам.
У червні 2009 року Сізікова збила автівка, коли він їхав на велосипеді. Того ж року Олександр отримав першу групу інвалідності. Відтоді в повсякденному житті йому допомагали односельці та імам Едем Смаїлов, аж допоки самого імама не затримала ФСБ і не звинуватила в тероризмі.
З арештом імама Сізіков не міг змиритися, тому він з допомогою двох пенсіонерок виходив на одиничні протести у квітні 2019-го, травні 2020 року та відвідував судові процеси.
Олександра затримали 7 липня 2020 року після обшуків у помешканні його друзів. ФСБ вважає, що Сізіков “заснував 2015 року терористичний осередок “Хізб ут-Тахрір”, а Алім Суф’янов і Сейран Хайредінов стали членами цього осередку. Як докази провини Сізікова, російська спецслужба наводить знайдені під час обшуку книжки релігійно-політичного об’єднання. Утім, вони не надруковані шрифтом Брайля.
Незаконна “суддя” Київського районного суду в Сімферополі Ольга Кузнецова в день затримання громадянина України обрала домашній арешт як запобіжний захід.
14 жовтня того ж року “суд” ухвалив рішення відправити Сізікова на місяць на стаціонарну судово-психіатричну експертизу в Севастопольську міську психіатричну лікарню.
Співробітники окупаційної поліції забрали Сізікова з дому 14 вересня 2024 року і відвезли його в невідомому напрямку. До цього чоловік перебував під домашнім арештом.
Напередодні, 13 вересня, апеляційний військовий суд підмосковної Власихи ухвалив політв’язню вирок у 17 років ув’язнення. Проте документів з мокрою печаткою силовики під час арешту Сізікова не показали.
У медсанчастині СІЗО-1 Сімферополя відмовилися прийняти документи про стан здоров’я політв’язня.
ZMINA повідомляла про те, що Сізікова, попри протести адвокатки Сафіє Шабанової та її вимоги призупинити етап за медичними показаннями, етапували з Криму до російської в’язниці.
Згодом стало відомо, що чоловіка доправили до в’язниці міста Мінусинськ Красноярського краю Росії: це понад 5 тисяч кілометрів від Криму.
У березні 2025 року кримчанина забрали з в’язниці до Красноярської туберкульозної лікарні №1 для обстеження.
Про те, що Сізікова можуть звільнити з ув’язнення через стан здоров’я, стало відомо наприкінці квітня 2025 року. Як розповіла мати засудженого Олена Сізікова, матеріали справи надійшли до суду 4 квітня 2025 року, після того, як її сина доставили на медичне обстеження до лікарні Красноярського краю.
Захист наголошував, що захворювання кримчанина входить до затвердженого урядом РФ переліку хвороб, які перешкоджають відбуванню покарання. Адвокатка надіслала відповідну заяву начальнику “УФСВП у Республіці Крим” Вадиму Булгакову з вимогою організувати медичну комісію та звернутися до суду з проханням про звільнення підзахисного.
Проте тоді голова кримського УФСВП повідомив, що не мав повноважень подати відповідне клопотання, оскільки Сізіков, за його словами, перебував на території Криму тимчасово.
У травні нинішнього року Мінусинський міський суд Красноярського краю РФ все ж таки звільнив політв’язня з в’язниці у зв’язку з хворобою засудженого.
Однак уночі 23 жовтня 2025 року “поліція” провела обшук і знову затримала Сізікова, щоб повернути його до в’язниці для відбування незаконного покарання.
Раніше ZMINA повідомляла про те, що українку Анжеліку Дем’яненко, яку росіяни засудили за “шпигунство”, перевели до жіночої виправної колонії в селищі Явас у Мордовії. Правозахисники наголошують, що цей заклад відомий виснажливою працею та жорстоким поводженням з ув’язненими.
