На допитах Дмитра Хилюка звинувачували у поширенні “української пропаганди”: Репортери без кордонів зібрали свідчення про викраденого журналіста

Міжнародній організації “Репортери без кордонів” вдалося опитати п’ятьох свідків, які підтвердили перебування викраденого росіянами журналіста УНІАН Дмитра Хилюка в Новозибківському СІЗО №2 протягом 2022 року. Також, за отриманими даними, у цій в’язниці досі перебувають щонайменше 500 українців.

Про це йдеться у розслідуванні РБК, опублікованому 2 травня.

Журналісти стверджують, що отримали низку ексклюзивних свідчень, які дозволяють простежити шлях репортера від його арешту 3 березня 2022 року в селі Козаровичі до ув’язнення і жорстоких допитів, яких він зазнає у російській в’язниці поблизу українського кордону.

Репортери пишуть, що 24 лютого росіяни окупували село Козаровичі Київської області, де разом з батьками мешкав Дмитро Хилюк. 3 березня до них додому прийшли окупанти та викрали його разом з батьком. Останнього відпустили через вісім днів, 11 березня. Журналіста ж продовжували перевозити з однієї “в’язниці” до іншої. Одна з них знаходилась в аеропорті “Гостомель”, який росіяни зайняли на початку повномасштабного наступу. Через неї пройшло дуже багато полонених, яких утримували у промислових холодильниках. Про це “Репортерам без кордонів” розповів український солдат, якого росіяни там тримали разом з Хилюком, починаючи з 12 березня. 

За інформацією фундації “Відкритий діалог”, росіяни утримують Дмитра Хилюка в СІЗО №2, який знаходиться в місті Новозибків Брянської області. Це приблизно 50 км від українського кордону. Ані представники МКЧХ, ані адвокат Хилюка не мають доступу до цього пенітенціарного закладу. Наразі там незаконно утримуються сотні українських ув’язнених.

Про перебування з Хилюком у полоні в Новозибкові “Репортерам без кордонів” розповів український офіцер Юрій. Його привезли до цього СІЗО 21 березня 2022 року. Прізвище Хилюк він почув під час переклички, яку наглядачі проводили двічі на день.

Інший військовослужбовець розповів репортерам, що його утримували в сусідній камері з Хилюком. За його словами, спочатку журналіста тримали в переповненому приміщенні загальної камери у старій будівлі в’язниці. Потім, ймовірно, у квітні 2022 року його перевели до камери №42. Після цього журналіста одразу ж помістили в ізолятор, у якому він пробув до кінця травня. “Спецпризначенці” регулярно допитували журналіста про його діяльність, звинувачуючи в “українській пропаганді та роботі проти Росії”. Також Дмитра Хилюка кілька разів били.

Умови утримання у СІЗО не найгірші, якщо порівнювати з іншими пенітенціарними установами, пишуть репортери. Попри це українські полонені постійно піддаються насильству та залякуванню. Побачення з рідними та адвокатом не дозволяються.

“Юрій розповів, що його покусали собаки, яких спустили на нього після того, як він потрапив до російської в’язниці“, – йдеться у матеріалі.

Згідно з цими свідченнями, у в’язниці можуть утримуватися щонайменше 500 українців. МІПЛ вважає, що Хилюк є одним зі 123 цивільних осіб, заарештованих у Київській області, які досі утримуються в Росії.

Наприкінці лютого 2023 року “Репортерам без кордонів” вдалося поспілкувалися з людиною, яка працює у цьому СІЗО і має доступ до всіх  камер старої будівлі. За словами цього джерела, Дмитро не перебував у старій будівлі з початку січня.

 У лютому в Офісі генпрокурора України РБК запевнили, що Хилюк є одним з тих, повернення якого вимагає Київ. 

14 квітня 2022 року батьки Дмитра Хилюка отримали від нього листа: “Дорогі мої мама і тато, я живий та здоровий“. Вони підтвердили, що це його почерк.

“Цей лист, який очевидно був написаний в російської в’язниці, але яку ще не вдалося ідентифікувати, потрапив до родини лише у вересні. Відтоді жодна інформація про українського журналіста не просочилася назовні”, – йдеться у виданні.

Лист Дмитра Хилюка, який отримали батьки. Фото: “Репортери без кордонів”

Сім’я Хилюка неодноразово запитувала інформацію щодо місцезнаходження їхнього сина у російських представників. Однак у Москві обмежувалася запереченнями або ухилялися від прямої відповіді.

19 січня 2023 року Міноборони РФ надіслало листа родині журналіста, з яким ознайомилася РБК. У ньому йшлося про те, що Женевською конвенцією не передбачено “розкриття зазначеної інформації іншим особам та організаціям, крім Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ)”. Також в документі йшлося про те, що Росія “дотримується положень міжнародного гуманітарного права”.

В іншому офіційному листі від 12 січня 2023 року, про який стало відомо РБК, Слідчий комітет Росії написав, що “головне слідче управління не має інформації про порушення кримінальної справи стосовно цієї особи (Хилюка)“. Тобто журналіст не затриманий, і йому не пред’явлено жодного обвинувачення.

За кілька тижнів розслідування “Репортери без кордонів” зібрали низку неопублікованих свідчень, які засвідчують місцезнаходження репортера з моменту його арешту до ув’язнення в Росії.

“Ці свідчення є доказами насильницького зникнення та брехні на рівні держави“, – каже керівник відділу розслідувань РБК Арно Фрогер.

Нагадаємо, 23 квітня телеканал 1+1 в ефірі телемарафону “Єдині новини” повідомив, що журналіст УНІАН Дмитро Хилюк вже понад рік перебуває у російському полоні. Його кілька разів намагалися обміняти, але щоразу росіяни останньої миті порушували домовленості щодо нього та ще кількох людей.

Весь минулий рік держава, сподіваючись звільнити Хилюка, просила не робити про нього матеріалів, але тепер, навпаки, йдеться в сюжеті.

Журналісти нагадали, що офіційний статус Хилюка — не полонений, а цивільний заручник. Згідно з міжнародним правом, таких не можна обміняти на військових, їх мають просто відпустити, але росіяни не хочуть цього робити. 

Генеральна прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо викрадення цивільних на території Димерської ОТГ за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу. У ній, зокрема, йдеться про порушення законів та звичаїв війни — жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами.

Дмитро Хилюк та його батько проходять як потерпілі у межах цього кримінального провадження.

Коаліція “Україна. П’ята ранку”, до якої входить ZMINA, збирає та документує воєнні злочини та злочини проти людяності під час російського вторгнення для національних та міжнародних механізмів правосуддя.

Такими злочинами вважають:

• невибіркові обстріли цивільних об’єктів;
• умисні вбивства та заподіяння тяжких страждань;
• викрадення і незаконні арешти цивільних;
• катування і нелюдське поводження;
• зґвалтування;
• мародерство;
• примус українських громадян служити в збройних силах РФ;
• використання населення як “живих щитів”;
• депортація до Росії чи на окуповані нею території;
• напади на військових, які припинили брати участь у воєнних діях;
• віроломне використання форми чи знаків протилежної армії, емблеми Червоного Хреста;
• використання забороненої зброї (наприклад, касетних боєприпасів);
• використання отруйних речовин;
• напади на релігійні й культурні установи тощо.

Надсилайте інформацію і докази про такі злочини у вашому населеному пункті на електронну адресу info@humanrights.org.ua. Перед цим ознайомтеся з детальною пам’яткою, як робити це правильно.

Якщо ви стали потерпілим або свідком тортур, залиште інформацію про себе в онлайн-формі або ж напишіть на електронну адресу oh@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.