“Ми маємо говорити, що Росія – держава-терорист, а українці – заручники”: МІПЛ подарувала чотирьом звільненим цивільним їхні портрети
Медійна ініціатива за права людини вручила Володимиру Андросовичу, Андрію Гарасименку, Миколі Мельнику та Дмитру Хилюку їхні портрети.
Про це повідомляє видання ZMINA.
Микола Мельник. Фото: МІПЛКартини намалювала художниця Анна Мовенко, яка сподівається, що її роботи допоможуть звільнити досі ув’язнених цивільних. Чорно-білі кольори, в яких їх виконано, підкреслюють безвихідне становище, у якому перебувають затримані, а блакитно-жовті – символізують надію.
Керівниця департаменту документування Анастасія Пантелєєва вручила портрети Володимиру Андросовичу, Андрію Гарасименку, Миколі Мельнику та Дмитру Хилюку. Передаючи картини колишнім в’язням, вона зазначила, що росіяни затримували людей лише за те, що вони були українцями. Цивільні, як і військові, перебувають в однаково нелюдських умовах.
“Я мрію про те, що в нашій країні ставлення до цивільних буде таке саме, як до військових. Де б вони не були – у неволі чи на волі. У нас лише чотири портрети, а я хотіла б, щоб їх було багато. І щоб я це робила з помічниками, бо в нас тисячі таких людей. Сподіваюсь, незабаром ця мрія справдиться”, – має надію правозахисниця.
Під час виступу Андросович подякував усім, хто допомагав і боровся за його звільнення: “Дякую всім, хто бореться за повернення цивільних з полону. Я також буду допомагати й боротися за їхнє звільнення”.
Володимир Андросович. Фото: МІПЛІнший звільнений – Гарасименко – поскаржився на брак інформації в увʼязненні. За його словами, через це цивільні вважали, що насамперед звільнятимуть військових, а не їх. Коли він повернувся до України, то був приємно здивований акціями, які проводилися на підтримку цивільних.
Андрій Гарасименко. Фото: МІПЛ“Ми думали, що ми як валізка без ручки – нести важко і викинути шкода. Ми всі вірили, що всіх цивільних звільнять після того, як поміняють усіх військових. І тут звільнили цивільних. І ті, хто там залишився, напевно, не повірили, що я поїхав додому, а не на черговий етап. Акції на нашу підтримку надають нам сили та надихають”, – зауважив він.
Ще один звільнений – Дмитро Хилюк – вважає, що йому пощастило опинитися на волі, оскільки цивільних бранців майже не міняють. З Київщини, де він мешкає, лише декілька людей повернулися додому. На його думку, Росія – це держава-терорист, яка незаконно утримує українців як заручників. Вони перебувають у різних пенітенціарних установах, які розкидані по всій території РФ.
“У полоні в мене зʼявилося багато друзів з різних куточків України. З Харківської, Запорізької, Київської областей. Наймолодшому 25 років, а найстаршому – 65. Тобто там тримають як молодих людей, так і дідусів. Мені болить, що вони там… Але ми маємо говорити, що Росія – держава-терорист. І цивільні, які там перебувають, заручники. Про це треба скрізь кричати”, – вважає журналіст.
Дмитро Хилюк. Фото: Віктор КовальчукНагадаємо, Мешканець села Улянівка Миколаївської області Андросович був водієм шкільного автобуса. Після повномасштабної війни він разом з іншими водіями з Миколаївщини вирушив до Маріуполя, щоб перевозити мобілізованих військових. У той час за місто точилися важкі бої. Коли Володимир потрапив до міста, росіяни його “взяли в кільце”, тому виїхати звідти він не міг. Він разом з іншими водіями хотів вивезти цивільних з Маріуполя, але росіяни не відкрили гуманітарного коридору. І чоловіки змушені були залишитися в Маріупольському металургійному комбінатові імені Ілліча. 12 квітня 2022 року російські військові затримали їх, а 2 жовтня 2025 року його звільнили під час обміну.
25 березня 2022 року російські військові забрали з власного будинку 45-річного мешканця села Новоукраїнське Чернігівської області Андрія Гарасименка. Його утримували в полоні понад три роки в п’яти різних в’язницях. Чоловіка повернули додому 2 жовтня.
Електрик з Донеччини Микола Мельник потрапив у російську неволю за проукраїнську позицію ще навесні 2022 року. Після численних допитів його вивезли до РФ, де він провів понад три роки. 4 липня 2025 року чоловік повернувся додому.
24 лютого 2022 року росіяни окупували село Козаровичі Київської області, де разом з батьками мешкав Дмитро Хилюк. 3 березня окупанти прийшли до їхнього дому та викрали його разом з батьком. Останнього відпустили через вісім днів, 11 березня, а журналіста продовжували перевозити з однієї “в’язниці” до іншої. Спершу його утримували в аеропорту “Гостомель”, який росіяни зайняли на початку повномасштабного вторгнення, згодом вивезли до Новозибківської в’язниці, перевели до Мордовії, а потім у Владимирську область.
Згодом його кілька разів намагалися обміняти, але щоразу росіяни останньої миті зривали домовленості щодо нього та ще кількох людей. За міжнародним правом, журналісти як цивільні заручники не підлягають обміну на військових – їх мають відпускати без умов, однак росіяни цього не роблять.
Зрештою журналіста звільнили з російської неволі під час обміну 24 серпня 2025 року – він провів там майже три з половиною роки.
