Корупція та шахрайство: експерти назвали ризики, які становить закриття доступу до державних реєстрів

В Україні спостерігається тенденція до обмеження доступу до інформації. У Верховній Раді зареєстровано законопроєкти, які пропонують закрити дані в держреєстрах та обмежити доступ до Єдиного реєстру судових рішень.

Про ризики такого підходу експерти розповіли під час обговорення на тему “Реформи прав людини, необхідні нам для вступу в ЄС”, передає ZMINA.

З початком повномасштабного вторгнення в Україні більшість реєстрів були закриті, зокрема і Єдиний державний вебпортал відкритих даних, розповіла експертка з відкритих даних Надія Бабинська-Вірна. Згодом частину реєстрів відкрили.

“Але надалі не відкриті суспільно важливі дані та реєстри, які допомагають правозахисникам аналізувати ситуацію в країні”, – зауважила вона.

За її словами, відсутність актуальних поновлюваних даних впливає на роботу багатьох користувачів даних: 

“Єдиний реєстр юридичних осіб і фізичних осіб – підприємців, дані про податковий борг Державної податкової служби, дані кадастрової мапи… Вони не дають можливості проаналізувати, яка в нас ситуація з юридичними й фізичними особами, із землею”.

Надія Бабинська-Вірна звернула увагу, що останні дані про сприйняття корупції в суспільстві свідчать, що люди відчувають зростання корупційних ризиків та корупції у сфері комунального майна, землі:

“А вона зростає, тому що в нас повернулася монополія на інформацію від влади. І це впливає загалом на суспільство. Мої колеги з правозахисних організацій запитами й скаргами добувають якусь публічну інформацію, яка мала б бути відкрита за замовчуванням”.

Ця ситуація ускладнює аналітичну роботу та євроінтеграційний процес, бо громадський сектор допомагає впроваджувати рекомендації й вимоги Євросоюзу, додала експертка.

“Для того щоб це впроваджувати, треба спиратися на дані. Так само оцінювати, як ми впроваджуємо ті чи інші вимоги. А відсутність даних або неповні дані, неактуальні – це впливає, зокрема, на наш прогрес на шляху до Євросоюзу”, – пояснила Надія Бабинська-Вірна.

За її словами, українське законодавство у сфері доступу до публічної інформації є досить хорошим, але варто використовувати визначені механізми для її захисту, зокрема трискладовий тест. Щоб ту інформацію, яку можна оприлюднювати, використовувати для захисту від дезінформації.

“Питання відкритості чи невідкритості реєстрів завжди має на меті просте питання: який інтерес ми захищаємо? Ми захищаємо інтерес національної безпеки чи інтерес корупційної складової, пов’язаної із забудовою?” – зазначив  експерт із медійного права, заступник директорки ЦЕДЕМ Ігор Розкладай.

За його словами, будь-яка закритість може сприяти шахрайству:

“Історії із забудовниками, виділенням землі й у мирний час процвітали, а зараз ще більше. Тому із закритістю кадастру має бути якийсь баланс – напевно, карта не має бути онлайн, але має бути доступ для того, щоб отримати й перевірити дані”.

Закриття доступу до інформації інколи потрібне, але варто зважувати, чи досягається поставлена мета, зазначив експерт.

“Згоден, що закриття реєстрів дуже часто – це радше про корупцію, просто про якісь уявлення про безпеку, ніж про реальні загрози й потребу захистити цю інформацію”, – зауважив Ігор Розкладай.

Закриття даних у реєстрі судових рішень перешкоджає вивченню судової практики за різними питаннями, звернув увагу експерт. Наприклад, скільки в Україні було застосовано штрафів за тютюнопаління чи за перевищення швидкості руху, скільки є справ, пов’язаних із жорстоким поводженням із тваринами, скільки кейсів зі зруйнуванням культурної чи археологічної спадщини:

“Судовий реєстр – це насамперед можливість вивчити практику, ситуацію по країні, зокрема, щоб запропонувати зміни певної політики держави, законопроєктів чи підзаконних актів”.

Якщо доступ до реєстру відсутній, експерти бачитимуть викривлену судову практику, пояснив Ігор Розкладай.

“Ми не знаємо, скільки в нас насправді судових рішень. З 2008 року це величезний масив інформації, але він критично важливий, щоб зрозуміти, які судові рішення видаляються”, – зауважила Надія Бабинська-Вірна.

За її словами, якщо завантажити судові рішення, наприклад, за 2008 рік у 2020 році й у 2021 році, то ці рішення можуть різнитися:

“Ви можете не знайти якісь рішення, можете знайти інші рішення. Ми не раз бачили ситуації, коли рішення змінювалися заднім числом, видалялися”.

Експерти обговорили нові законодавчі ініціативи щодо закриття реєстрів, зокрема законопроєкт № 11533 “Про внесення змін до Цивільного кодексу України та деяких інших законів України щодо особливостей надання відомостей публічних електронних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, та деяких інших публічних електронних реєстрів”. Документ обмежує доступ до Держреєстру майнових прав та речових прав на нерухоме майно та земельного кадастру для підвищення безпеки діяльності оборонних підприємств. Зазначалося, що в разі ухвалення закон може обмежити доступ громадськості до даних з реєстрів щодо місця всього нерухомого майна, кадастрових номерів та даних про власників усіх земельних ділянок. 

Також – законопроєкт № 10242 “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несанкціоноване втручання, збут або розповсюдження інформації, що оброблюється в публічних електронних реєстрах”, який спричинив обурення і правозахисників, і журналістів. У заяві Медіаруху до депутатів у грудні 2024 року зазначалося, що документ становить значні загрози свободі слова, роботі журналістів, захисту журналістських джерел та викривачів корупції в Україні. 

“Мета, яку озвучували народні депутати щодо законопроєкту 10242, – покарати тих працівників, які мають уповноважений доступ до реєстрів з обмеженим доступом, щоб вони не торгували базами даних. Але так, як це прописано, виходить, що якщо журналіст використав інформацію (навіть якщо вона злита, але має суспільний інтерес), то він має відповідати”, – зауважив Ігор Розкладай.

За його словами, законопроєкт не розв’язує проблеми злиття інформації перекладанням відповідальності на журналістів.

Надія Бабинська-Вірна наголосила, що в Україні немає єдиної політики з реагування на загрози щодо відкритості реєстрів. Це призводить до ініціатив, на які громадськість повинна реагувати й мати постійний контроль за тим, що реєструється в Раді.

“Зараз дуже важливо захищати наше право на доступ до даних з реєстрів, зокрема в судах. У нас є суспільно важливі дані, доступ до яких  обмежено. Нам потрібні стратегічні справи, щоб вибудувати судову практику в цих питаннях на наступні роки”.

Раніше ZMINA писала, що ухвалення законопроєкту про закриття доступу до реєстрів нерухомості нашкодить журналістам, активістам та звичайним користувачам. На цьому наголосив юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук.

Також ZMINA повідомляла, що у 2024 році в Раді пропонували ввести кримінальну відповідальність за збут інформації з електронних реєстрів.