Мешканець Донеччини Сергій Шевцов, якого викрали деенерівці, вважається безвісти зниклим

Мешканця селища Сартана Донецької області Сергія Шевцова окупанти викрали на вулиці 1 березня 2022 року. Чоловік вийшов з будинку по хліб та більше не повернувся. Він досі вважається безвісти зниклим.

Про це виданню ZMINA розповіла двоюрідна сестра Сергія – Ольга Єршова.

Фото надане родиною: Сергій Шевцов

Після російського вторгнення Ользі, яка жила в Маріуполі разом з родиною, ледве вдалося виїхати з міста. Вони два дні простояла на машині у черзі біля Мангуша. Там вона побачила, як окупанти звідти обстрілювали її місто. Вона пригадує, як її сусіди, що ховалися у підвалі, гинули під завалами розбомблених будинків.

“Ми проїхали через 20 блокпостів росіян. Кожен раз нас зупиняли, перевіряли, дивились чоловіка”, – пригадує сестра.

Як розповідає Єршова, 28 лютого військові “ДНР” зайшли в Сартану з боку села Талаківка. Ще до окупації селища Сергій Шевцов разом зі своїми батьками (матірʼю Ларисою та батьком Павлом) переховувався від обстрілів у підвалі приватного будинку. Тож вони не знали, що деенерівці повністю окупували село, а в центрі, у двоповерховому будинку, облаштували військову “комендатуру”.

“Вони (ДНР) не пропускали людей по цій вулиці, люди взагалі не ходили. Але вони (Шевцови) про це дізналися пізніше “, – пригадує сестра.

1 березня до будинку Шевцових прийшла сусідка і повідомила, що у селищі роздають хліб та гуманітарку. Після цього Сергій пішов спочатку за продуктами, а потім мав відвідати свою дівчину. Відтоді про нього нічого невідомо, каже жінка.  

“Тоді брат вискочив (на вулицю), але він забув в куртці паспорт. Взяв з собою телефон, хоча тоді вже не було звʼязку. Він хотів перейти через міст до своєї дівчини в район “Східний” (на інший бік села). Він не дійшов до мосту, бо там були деенерівці. Сусід бачив, як він спускався вулицею Колхозна, а там через три квартали вже була “комендатура”, – розповідає сестра.

Рідні казали Ользі, що наприкінці березня вони спробували подзвонити на номер Сергія. Їм відповіла незнайома жінка, яка у неї запитала українською: “Хто це?”. Після цих слів вона замовкла й більше не відповідала. А 16 березня вони отримали сповіщення, що вайбер Сергія перебуває у статусі “в мережі”. 

Влітку 2022 року, за словами Ольги, Лариса поїхала до Донецька, аби написати у “поліцію” заяву про зникнення сина. Також рідні звернулись до деенерівської “міжвідомчої комісії з розшуку осіб, зниклих безвісти” та “мінʼюсту ДНР”. У першій “інстанції” їм відповіли, що Сергія немає серед депортованих та загиблих. У другій, що його не знайшли у вʼязницях на ТОТ, однак вони не володіють інформацією щодо військовополонених. 

“У вересні до будинку Шевцових приїхали “слідчі”, “опечатали” будинок, взяли зразки ДНК у матері та одяг Сергія“, – пригадує сестра. 

Також Ольга довідалась, що Сергія разом з іншими українцями, ймовірно, вивезли автобусами з Горлівської колонії до РФ.

Потім рідні написали заяву до омбудсмана РФ Тетяни Москалькової, але там їм відповіли, що будь-які дані про цивільних та військовополонених засекречені. 

Згодом Ольга написала заяву про зникнення брата до поліції у Запоріжжі, а також вона звернулась до МКЧХ та інших організацій.

Сестра зазначила, що Сергій має кілька кольорових татуювань – на шиї вибитий рік народження, на животі – пістолет, а на інших частинах тіла є тату з морської тематики. Він високий на зріст, на той час мав бороду й перед зникненням він був одягнений в речі кольору “хакі”. За словами родичів, чоловік раніше ніде не служив і до патріотичних рухів не належав.

“Вони (окупанти) забрали багато людей. Один чоловік знайшов по колоніях свого сина, наче як в Оленівці. Дехто там знайшов своїх дітей, але мого брата ніхто не бачив, ніхто не знає, що з ним“, – зазначає жінка.

Рідні сподіваються отримати хоч якийсь офіційний документ про те, що з Сергієм усе гаразд: “Тітка постійно плаче. Вона взагалі не розуміє, чи її дитина жива”.  

Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами. 

Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для  документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.