Медіаюрист назвав перешкоди на шляху притягнення до відповідальності російських пропагандистів

На притягнення до відповідальності російських пропагандистів може знадобитися понад десять років через специфічні умови та механізми міжнародного кримінального права.

Про це сказав медіаюрист ГО “Лабораторія цифрової безпеки” Максим Дворовий під час дискусії “Притягнення до відповідальності російських пропагандистів, які закликають до геноциду українців” в Укрінформі.

Російські пропагандисти. Джерело: nv.ua

“Якщо ми говоримо про підстави в міжнародному праві про притягнення до відповідальності, то вони існують, але ми маємо пам’ятати, що будь-які міжнародні процеси – це справа дуже тривалого часу. Раніше ніж за десять років очікувати нічого не варто. Будьмо реалістами в цьому плані одразу”, – пояснив він.

Дворовий назвав декілька ймовірних перешкод на шляху до притягнення до відповідальності російських пропагандистів. Перша – відповідний форум, у межах якого відбуватиметься правосуддя. Він нагадав, що Міжнародний кримінальний суд (МКС) здійснює розслідування щодо дій, які відбуваються в Україні з 2014 року.

“Однак МКС – це установа, про яку ми маємо пам’ятати, що в ній не відбувається так зване trial in absentia, тобто судочинство без присутності обвинувачуваних. Відповідно, якщо ми говоримо про МКС, окрім того, що мають бути висунуті звинувачення і відкрита справа проти конкретних осіб, які вчиняли злочини, до Гааги, про яку ми всі так мріємо, їх якось треба буде доставити”, – сказав експерт. 

Він пояснив, що за такого сценарію потенційні обвинувачувані просто не виїжджатимуть із власної країни. Це можна побачити на прикладах африканських країн, проти громадян яких МКС відкривав справи, але ті не видавали своїх високопосадовців (і не лише).

Щодо спеціального трибуналу, про який багато згадують останнім часом на різних рівнях, треба розуміти, що багато чого залежатиме від того, що буде записано в його статуті, сказав Дворовий.

На його думку, якщо цим опікуватиметься не Міжнародний кримінальний суд, а саме спецтрибунал щодо злочинів агресії, в якому як потенційні злочини можуть бути записані заклики до агресії, найперше треба розуміти – наскільки легітимним буде цей суд, а це безпосередньо залежить від механізму його створення.

“Легітимність на рівні створення його Європейським Союзом – це одна річ, шляхом створення Генеральною Асамблеєю ООН – зовсім інша. В першому випадку може бути досить суттєва криза легітимності з боку країн так званого Глобального Півдня. Вони можуть сказати, що “знову Глобальна Північ вигадала собі трибунал і починає гратися в притягнення до відповідальності”. Якщо ж це буде проведене через Генасамблею ООН, що насправді вимагає великої дипломатичної роботи з тими ж країнами Глобального Півдня – Африкою, Латинською Америкою, Південно-Східною й Центральною Азією, тоді ця легітимність може бути зовсім іншою. Але все одно залишиться питання того, наскільки сторони будуть готові в межах такого трибуналу впроваджувати суди без присутності обвинувачуваного й без можливості йому захищатися”, – пояснив Дворовий.

Він нагадав, що в Римському статуті склади злочинів, які зараз відбуваються в Україні, описано, а питання виникатиме в їхньому впровадженні й можливості щось довести до реального покарання. 

Дворовий сказав, що “не дуже оптимістично налаштований” щодо двох перших варіантів судочинства стосовно російських пропагандистів. На його думку, набагато більше користі буде від двох інших механізмів – засудження в межах національного кримінального права та визнання держави винною в порушенні Конвенції про заборону геноциду.

“Є потреба притягувати Росію до відповідальності як державу, що вдавалася до геноциду. Тобто тут є простір не лише до індивідуальної відповідальності, а й відповідальності держави за вчинення геноциду. Це зробити легше в тому сенсі, що в Міжнародному суді ООН процес може відбуватися без активної участі держави-відповідача за наявності юрисдикції”, – сказав він.

За його словами, Конвенція про заборону геноциду дає підстави для такої юрисдикції, оскільки є одним з небагатьох механізмів у межах міжнародного публічного права, що дозволяє безпосередньо звертатися державі до суду без отримання згоди на юрисдикцію від іншої сторони спору.

“Тому цей механізм треба брати до уваги й намагатися ним користатися. Він, на мою думку, дасть суттєвіші підвалини для того, щоб переходити до притягнення до міжнародної індивідуальної кримінальної відповідальності”, – резюмував експерт.

Водночас Дворовий акцентував на тому, що всі докази проти Росії та росіян треба збирати надзвичайно ретельно й детально подавати їх далі. Без доведення провини за стандартом “поза розумним сумнівом” і домогтися справедливості не вийде.

“Це стандарт і національного кримінального процесу, але стандарти доказування на міжнародному рівні можуть бути навіть дещо вищими”, – сказав юрист. 

Нагадаємо, що в жовтні 2022 року президент України Володимир Зеленський підписав укази про запровадження санкцій проти Росії, зокрема проти майже 4 тисяч осіб і компаній. Серед них колаборанти, пропагандисти, а також російські олігархи та бізнесмени.

Санкції передбачають блокування активів, обмеження торговельних операцій, запобігання виведенню капіталів за межі України, зупинення виконання економічних та фінансових зобов’язань, анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, заборону участі в приватизації, оренді державного майна.