“Має утримуватися в ізоляції як особливо небезпечний злочинець”: реакція російського прокурора на апеляцію Сергія Цигіпи
13 лютого 2024 року під час розгляду апеляційного оскарження в справі Сергія Цигіпи прокурор назвав журналіста “особливо небезпечним злочинцем, якого треба ізолювати від суспільства”.
Про це виданню ZMINA повідомила дружина Сергія Цигіпи Олена, яка отримала від нього листа.
У листі Сергій розповідає, що до окупованого Криму приїхав апеляційний суд з міста Сочі. Він саркастично називає його “найгуманнішим судом у світі”. Усі клопотання Сергія Цигіпи були проігноровані. У своїх виступах він посилався на норми міжнародного права та Женевську конвенцію “Про захист цивільного населення в умовах війни”. Однак прокурор назвав його аргументи “надуманими, безпідставними й такими, що не підлягають розгляду та задоволенню”.
“Таким чином усі ці юристи – судді та прокурори – продемонстрували усій світовій спільноті своє ставлення до норм міжнародного права, які, згідно з конституцією РФ, мають пріоритет над національним законодавством. Ніхто не мав сумнівів, що саме так усе і буде, хоча глибоко в душі я ще на щось сподівався. Прокурор заявив, що я “соціально небезпечний тип і маю утримуватися в ізоляції від суспільства як особливо небезпечний злочинець”. А я йому на це кажу – так, я небезпечний для вашого суспільства, тому навіщо ви мене вивезли з мого міста та моєї країни? І для чого судите у своїй країні? Адже Крим якщо не сьогодні, то завтра стане знову українським. А ви мене будете відправляти до колонії суворого режиму десь у Мінусінськ“, – пише в листі Сергій.
Після влаштованого в суді театру абсурду Сергію Цигіпі нічого не залишається, окрім як сподіватися на “енергійні дії ЗСУ”. Він зазначає, що дієві механізми повернення цивільних заручників досі відсутні. А ті поодинокі випадки, коли когось із українців відпускають, відбуваються нечасто. Наприклад, якщо кожного місяця повертатимуть по 10 осіб, то черга журналіста настане через 10 років.
“19 лютого до мене має прийти адвокат, щоб обговорювати касацію. Щоправда, там буде така сама фігня, і все залишиться таким, як є. Не знаю, наскільки це потрібно? Для адвоката – так, це його прямий заробіток. А для мене? А тобі ще й гроші на цю процедуру шукати“, – пише Цигіпа в листі.
Журналіст не покладає особливих сподівань на рішення ЄСПЛ у своїй справі, оскільки Росія не визнає його рішень. На його думку, вона це робить, щоб не сплачувати компенсації за позовами, подібними до його.
Під час апеляції Сергій клопотав щодо скасування рішення про знищення головного речового доказу – стільникового телефона. Оскільки це могло б знадобитися для касації та ЄСПЛ. Однак суд відхилив його прохання.
Як відомо, Сергія Цигіпу, журналіста і письменника з Нової Каховки, окупанти утримують у полоні півтора року. Його викрали за активну проукраїнську позицію та журналістську діяльність. Завдяки його зусиллям у місті був проведений масовий захід громадянської непокори. Цигіпа також активно вів волонтерську діяльність, допомагав людям їжею та ліками. Після його затримання зв’язок з ним перервався, і його рідні деякий час не знали, де він і що з ним. Пізніше з пропагандистського ролика на російському телебаченні вони дізналися, що Цигіпа живий і перебуває в полоні. За останньою інформацією, його утримують у Сімферопольському СІЗО №2.
6 жовтня так званий “верховний суд республіки Крим” засудив Сергія Цигіпу до 13 років ув’язнення в колонії суворого режиму, звинувативши його в “шпигунстві” за статтею 276 КК РФ.
Напередодні правозахисна організація “Кримський процес” повідомила, що незаконний “Третій апеляційний суд” у тимчасово окупованому Криму відхилив перегляд вироку Сергію Цигіпі.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо, для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.
