Соціолог розкритикував дослідження, за яким 82% кримчан – за анексію
Останнє опитування кримчан, проведене компанією GfK, правдиве настільки ж, наскільки і результати референдуму про приєднання Криму до Росії.
Про це написав на сайті “Новое время” соціолог Олексій Шестаковський, коментуючи результати опитування.
Згідно з даними цього соціологічного дослідження, 82% опитаних повністю підтримують приєднання Криму до Росії, 11% – скоріше підтримують. Матеріальне становище 51% респондентів покращилося, 35% – залишилося незмінним. Основним джерелом новин для 84% кримчан є російські канали, а 45% вважають, що українські ЗМІ брешуть.
Шестаковський зазначає, що до репрезентативності є питання. Наприклад, опитування проводилося тільки серед жителів міст з населенням від 20 тисяч, що нерепрезентативно для Криму – і в компанії, що проводила дослідження, це визнають.
У вибірку потрапило 77% росіян, 13% українців і лише 2% кримських татар – тоді як у 2001 році у Криму мешкало 24% українців і 12% кримських татар. Крім того, опитування не проводилося в селах. Такий перекіс міг істотно відбитися на результатах, вважає соціолог.
“Похибка вибірки в 3,5% при вибірці в 800 чоловік неможлива на практиці і говорить про досить недбале до неї ставлення“, – додає Шестаковський.
Опитування було проведено методом телефонного інтерв’ю – і складно сказати, наскільки щиро відповідали респонденти, яким телефонує незнайома людина і ставить подібні питання.
“Більше того, абсолютно неочевидно, що вибірка серед користувачів стаціонарних телефонів представляє всіх городян. Стовідсоткової телефонізації немає, вона в епоху стільникового зв’язку і не потрібна, особливо молодим і мобільним“, – відзначає експерт.
Олексій Шестаковський каже, що компанії, що проводила опитування, потрібно провести відкритий аудит своїх даних і заявити про те, що вона не гарантує коректність результатів опитування, адже питання достовірних досліджень на півострові зараз особливо важливе: “Питання Криму – надто важливе і для країни, і міжнародного співтовариства. Підходити до нього з незграбною методологією – порушення дослідницької етики. Не кажучи про те, що це досить безвідповідально з громадянської точки зору. Можна скільки завгодно декларувати, що це лише аполітичний збір даних, але неможливо не уявляти, в якому політичному ключі ці дані неминуче тлумачитимуть“.
