Кримський політв’язень розповів про його утримання у СІЗО

Український активіст з окупованого Криму Юрій Ільченко втік з-під домашнього арешту після 11-місячного ув’язнення у севастопольському СІЗО.

Його історію детально описали активісти організації “Крим SOS” Алім Алієв та Софія Сеник на сторінці “Української правди”.

Чоловік після втечі прийшов саме до офісу “Крим SOS” у Львові.

Як розповів Юрій Ільченко, його заарештували 2 липня 2015 року за звинуваченням у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі та екстремістській діяльності.

Він детально розповів про тортури та знущання, які він зазнавав під час перебування у СІЗО як з боку тюремників, так і з боку інших ув’язнених.

“У в’язниці мене  били переважно по нирках, ребрах, голові, а також в щелепу для того, щоб не залишалося синців. В основному це робили співкамерники, яким обіцяли за це – як вони самі зізналися, коли перебували у стані алкогольного сп’яніння – менший термін ув’язнення або умовно дострокове визволення”, – розповідає Юрій Ільченко.

“До мене серед усіх співкамерників ставилися найгірше. Говорили постійно, що я ніхто і ніщо. Намагалися примушувати робити брудну роботу, прибирання, а коли відмовлявся – били. Зверталися до мене переважно: “тварино”, “бандера” (що я не вважав за образу, бо для мене Степан Бандера – це національний герой, але вони вкладали у це слово негативний сенс), “хохол”. Часом ображали і співробітники в’язниці, переважно в усній формі, так само як і співкамерники”, – додав він.

Також активіст розповів, що за 11 місяців перебування у слідчому ізоляторі, він мав лише одну зустріч із батьками. Працівники СІЗО чинили перешкоди для спілкування із моїми приватними адвокатами. Наприклад, адвокат міг чекати зранку до вечора – і не отримати дозволу зустрітися зі мною.

“Співробітники ФСБ під час викликів на допит по 40-50 хвилин розповідали мені, як наді мною знущатимуться, якщо я не підпишу усе, що від мене вимагають. Під час допитів завжди були присутні мінімум два співробітники спецслужб. Погрожували зґвалтуванням та різними сексуальними збоченнями”, – розповідає він.

За його словами, слідчі обіцяли йому 10-20 років ув’язнення.

“2 червня 2016 року розглядали апеляційну скаргу (на черговий переарешт) у російському окупаційному “Севастопольському міському суді”, яке проводилося через Skype в якому суддя задовольнив мою апеляційну скаргу. Цього ж дня мене відвезли з СІЗО додому, де встановили камери і пост спостереження, а також закріпили на нозі браслет стеження”, – каже активіст.

Юрій Ільченко додав, що російські поліцейські говорили йому, що він у будь-який момент може бути знову заарештований.

“О пів на третю ночі 11 червня, я вийшов з квартири, вдягнувши батькову куртку та взявши мамину паличку, бо мама шкутильгає. Коли я минув камери відеоспостереження, то скинув із себе батькову куртку, вижбурнув у кущі паличку і зрізав браслет ножами, які я прихопив вдома. Автостопом доїхав до Бахчисараю. Я викликав з чужого телефону таксі, що довезло мене до сімферопольського автовокзалу. Наступною машиною я доїхав до Армянська”, – розповідає він.

За словами Ільченка, на адміністративному кордоні стояла стіна з майже непрохідними хащами. Також він додав, що знав з телебачення про міни та розтяжки з обох боків кордону, однак вирішив ризикнути, оскільки не хотів повертатися до російської в’язниці. Йому вдалося перелізти стіну, після чого він ледь не був затриманий російським солдатом.

“Але це виявився останній російський військовий, який стояв вже після пункту пропуску, десь на відстані кількадесят метрів від першого нашого військового. Він звернувся до мене російською мовою і запитав щось про паспорт. Я злякався і побіг у бік нашого прикордонника”, – каже він.

Юрій встиг добігти до українського пропускного пункту, де показав паспорт і документи, які засвідчували кримінальну справу і перебування в СІЗО. Після цього він добрався до Львова, де йому допомогли з грошима, їжею, житлом, медичною реабілітацією та оформленням усіх необхідних документів.

Декілька днів тому “Крим SOS” допоміг виїхати з Криму батькам Юрія Ільченка.

Нагадаємо, переслідування чоловіка почалося після того, як він опублікував на своєму сайті статтю з критикою російської окупації Криму.

Йому інкримінують 280 і 282 статті кримінального кодексу Російської Федерації – публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності і розпалювання міжнаціональної ненависті або ворожнечі.