Кількість запитів на архіви КДБ за рік зросла в кілька разів
Впродовж 2015 року на 46% більше громадян та організацій звернулися до архіву КДБ за пошуком інформації про історію України ХХ століття.
“Понад половина цих людей шукають своїх близьких, доля яких десятиліттями залишалася під грифом “секретно”, – розповідає аналітик Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник на презентації відповідного дослідження.
Олійник представила результати експертного опитування, проведеного Центром досліджень визвольного руху. 65 експертів — істориків, журналістів, музейників, громадських діячів, які працювали з документами репресивної системи СРСР в українських архівах – дали свою оцінку якості роботи архівних установ, комфорту для користувачів та рівня доступу.
Фахівці відзначили позитивну тенденцію за ключовим параметром доступу — якістю та повнотою відповідей на запити. 58% із них задоволені цим показником, і лише 4,8% — ні. Прикметно, що задоволених на 18% більше, ніж у 2011 році, коли відбулося подібне дослідження.
Зменшилася також на 7% кількість відмов у наданні інформації.
Хоч експерти загалом відзначають покращення умов доступу до архівів репресивних органів, порівняно з попередніми роками, проте оцінюють якість роботи архівної системи невисоко — задоволені лише 34,3% опитаних.
Ігор Розкладай, юрист Інституту медіа права, керівник групи “Політика національної пам’яті” Реанімаційного пакету реформ, зазначив, що розкриття інформації з архівів КДБ зокрема і сприяє попередженню конфліктів, адже відсутність інформації породжує міфи, здогадки, гіпотези, що стають твердженнями, а це призводить до протистояння.
Україна cкористалася досвідом Болгарії, Польщі, Чехії, країн Балтії, що вже пройшли цей процес 25 років тому.
“Ми, особливо в умовах конфлікту, не можемо дозволити собі створювати складні і довгі процедури для розкриття архівів. Тому одним з принципів, який було закладено у законі, був принцип повної відкритості. Тобто розкриваються всі архіви колишніх спецслужб – всіх цих “двійок”, “трійок”, НКВД, КДБ, розвідки, МВС і так далі“, – розповідає Ігор Розкладай.
Не вся інформація може бути відкритою – за бажанням жертви репресій, їхні родичі та інші люди, що згадуються у архівних даних, можуть обмежити доступ до даних про себе. Для цього треба звернутися з клопотанням до відповідної архівної установи та вказати, яку саме інформацію треба обмежити та на який термін (передбачено – до 25 років).
Але обмежувати доступ до інформації про себе не можуть штатні та позаштатні співробітники репресивних органів – військовослужбовці, агенти, інформатори, оперативні працівники, утримувачі конспіративних квартир та інші особи, які будь-яким чином співпрацювали з репресивними органами у 1917-1991 роках.
Також при передачі даних архівні установи мають керуватися законодавством щодо доступу до публічної інформації. Тобто якщо у документі є інформація, що не підлягає розголошенню, її мають вилучити, а решту інформації надати. При цьому радянські грифи “таємно” та “цілком таємно” вже не мають жодної юридичної сили, це просто графічні позначки.
Працівники архіву відповідають лише за збереження інформації та мають надавати її на запит. Але за те, яким чином і де вона згодом буде поширена, несе відповідальність той, хто її оприлюднив.
Нагадаємо, архіви КДБ відкрили в рамках декомунізації. З 21 травня цього року громадяни України та іноземці можуть писати запит на документ в архіві, безкоштовно його переглядати та копіювати.
