Хто отримав інвалідність в зоні АТО – не тільки лікувати, а й працевлаштовувати
Бійців та цивільних жителів, які отримали інвалідність під час воєнних дій, потрібно не тільки лікувати, а й сприяти можливості їх працевлаштування та соціалізації.
На цьому наголосив Уповноважений Президента з прав людей з інвалідністю Валерій Сушкевич під час семінару “Міжнародний досвід впровадження послуги супроводу на робочому місці та підтримки зайнятості людей з інвалідністю”. Про це передає кореспондент Центру інформації про права людини.
На запрошення ПРООН в Україну приїхав Френк Кеван, міжнародний фахівець з розробки політики на ринку праці, державних служб зайнятості, професійної орієнтації та професійної освіти. Експерт представив результати аналізу досвіду 7-ми країн Європейського Союзу: Польщі, Швеції, Данії, Австрії, Норвегії, Чехії та Ірландії у наданні послуги супроводу на робочому місці та підтримці зайнятості.
У першу чергу, йшлося про такі можливості для людей з інвалідністю, як професійна підготовка, спеціалізовані навчальні центри, програми підтримки зайнятості, адаптація до робочого місця, гнучкі робочі місця, виплати у зв’язку з інвалідністю можуть виплачуватися разом з зарплатнею (немає пастки безробіття) тощо.
Як кажуть учасники зустрічі, в Україні влаштуватися на роботу людині з інвалідністю – справа не з простих. Незважаючи на квоту в 4 %, пільгове оподаткування, консультування з боку Державної служби зайнятості та Фонду соціальної допомоги – людям з інвалідністю вкрай важко конкурувати на ринку праці.
Є чимало перешкод. Зокрема, нерозуміння з боку роботодавців – навіщо їм працевлаштовувати людину з інвалідністю, або ж недоступність робочого місця тощо. Але також самі особи з інвалідністю, які шукають роботу, не завжди можуть правильно оцінити свої можливості, не знають про сучасні технології, які допомагають адаптувати робоче місце (наприклад, програми для зчитування тексту) чи пройти перекваліфікацію відповідно до вимог ринку праці.
Ситуацію можна змінити, переконаний Валерій Сушкевич. Водночас він додає, що “це буде складно, бо потребує коштів”.
“Особливо слід звернути увагу на військових із зони АТО, які, захищаючи нашу державу, отримали інвалідність. Лікування в госпіталях – цього недостатньо, потрібно працевлаштування й повернення до соціального життя. Наразі в держави спеціальної програми такої немає. Але головне акумулювати той досвід, що має Україна, а не просто за ніч написати… ще одну програму, яка не буде виконуватися”, – наголосив Уповноважений.
Водночас Френк Кеван стверджує, що “суворі правила щодо роботодавців та штрафні санкції не завжди працюють на користь людині з інвалідністю”.
“Краще звертати увагу на ті можливості людини з інвалідністю, які можна “використовувати” для якісної роботи. Водночас якщо людина не втрачає свої соціальні виплати, у неї з’являється мотивація додатково заробляти, влаштувавшись на роботу, тим самим уникаємо “пастки прибутковості”, – каже Френк Кеван.
Зокрема, експерт наголосив: “Варто також підвищувати рівень освіти й розуміння питання інвалідності працівників державних служб зайнятості, співпрацювати тісніше з громадськими організаціями, формувати мережу спеціалістів з питань супроводу на робочому місці”.
Віце-президент із зовнішньої політики ВМГО “Генерація успішної дії”, учасниця Коаліції з протидії дискримінації Юлія Сачук зауважила, що рівень демократичного розвитку кожної держави та її ставлення до прав людини визначається, зокрема, тим, як люди з інвалідністю беруть участь у прийнятті рішень.
“Чи представлені люди з інвалідністю в органах влади, бізнесі, і не просто представлені, а на якому рівні… Чи мають вони можливість приймати рішення й формувати політику”, – наголосила Сачук.
Нагадаємо, станом на 1 жовтня 2014 року (за даними Мінсоцполітики) в Україні нараховується близько 2,8 млн громадян з інвалідністю, з них – тільки трохи менше 731 тисячі осіб є працюючими. На даний час майже 74 % від загальної кількості людей з інвалідністю, більшість яких має 1 та 2 групи, не охоплені трудовою діяльністю.
