Громада відмовилась ховати закатованого бійця Володимира Сребродольського, бо під примусом у полоні РФ критикував українську владу

Громада в Чернігівській області відмовилась ховати військовослужбовця Володимира Сребродольського, закатованого в російському полоні. Причиною стало записане у неволі, найімовірніше під примусом, відео, в якому чоловік критикував українську владу. 

Історію розповіло “Слідство.Інфо”. 

Дитяче фото Володимира та скриншот відео, записаного у російському полоні. Дитяча світлина висить у будинку чоловіка, що після його смерті лишився занедбаним

Володимир Сребродольський — військовослужбовець батальйону матеріального забезпечення 152 бригади ЗСУ. Чоловік родом з села Карпилівка Срібнянської громади, що на Чернігівщині. Точної інформації про те, коли Сребродольський потрапив у полон, немає, але це сталося на Донеччині. 

Чоловік до мобілізації працював помічником на пилорамі та, як розповіла журналістам продавчиня місцевого магазину, був веселим і любив риболовлю.

“Як тільки вихідний — і на рибі”, — пригадує Тетяна. 

Водночас після того, як у мережі з’явилося відео, записане зі Сребродольським у полоні, деякі односельці на питання, чи знають загиблого, характеризують його як “бандюгу”. 

“Усе село бачило відео. Мій син лежить он тут, а той на відео каже: “Я ї*ав Україну і все”і . Ми сказали голові сільради: “Спалимо тебе, якщо будеш тут його хоронити”, — цитують слова односельця полеглого Івана Федоровича.

Ролик, який став причиною такого ставлення, росіяни записали під примусом, про що каже військовий медик Микола Шустров. Він перебував у полоні росіян разом зі Сребродольським. 

“Сребродольський казав: “Зі мною відео зняли, казали, що казати, щоб я зайвого не сказав”. Вони сказали, що це відео по-любому в Україні побачать і побачать, що ти живий”, — згадує Шустров.

Сребродольський загинув у полоні, за фактом чого українські правоохоронці відкрили кримінальне провадження. Колишній бранець Шустов розповів, що чоловіка жорстоко били, а після останнього разу довго не надавали йому допомоги. 

“Йому все гірше і гірше. “Швидка” все не їде. “Швидка” приїхала — її не пропускають. Там ніхто не чеше свою дупу за полоненим. Ти там не людина — ти там полонений”, — пригадує він ставлення адміністрації колонії в окупованому Торезі. 

Позицію про те, що відео записали під примусом, підтверджують і у 152 окремій єгерській бригаді, де служив Сребродольський до полону. Пресофіцерка бригади Катерина Мирончук говорить, що командування розцінює слова як такі, що зроблені під фізичним і психологічним тиском в умовах перебування у полоні.

У бригаді також наголосили, що Сребродольський не здався у полон добровільно і виконував бойові завдання разом із підрозділом до кінця.

Пори це, для того, щоб знайти могилу бійця, журналістам довелося витратити декілька тижнів та зіткнутися зі звинуваченнями в замовності матеріалу. Останнє заявили у Чернігівському обласному ТЦК, відповідаючи на запит щодо місця поховання. 

“Усе (відмовились розголошувати місце. — Ред.), бо родичі Сребродольського на розголошення персональних даних дозволу не надавали. Проблема з цією відповіддю у тому, що родичів, як нам розповіли в селі, де народився і жив пан Володимир, у нього не було. І навіть на впізнання тіла в морг не було кому поїхати”, — розповідають журналісти. 

У підсумку могилу Володимира Сребродольського знайшли на Полтавщині, адже саме у цьому регіоні створили 152 бригаду, в якій він ніс службу. Односельці чоловіка, з якими спілкувалися журналісти, розповідали, що на рідній Чернігівщині лишилася могила матері бійця. 

Могилу Володимира Сребродольського знайшли на Полтавщині

Нагадаємо, що з початку великої війни в боях загинули щонайменше 55 тисяч українських військових, як цього року розповів президент Володимир Зеленський. 

Попри те, що нині невідома офіційна статистика небойових втрат в українському війську, щомісяця з-поміж службовців може траплятися три-чотири випадки самогубства, а їхні рідні не отримують від держави ні пільг, ні будь-якої іншої підтримки. У чималій кількості випадків родичам відмовляють у похованні з почестями бійців, які наклали на себе руки.

Так само без почестей нині ховають бійців із непогашеними судимостями, втім, ситуацію намагаються змінити в Офісі військового омбудсмана.

Рідні та близькі зі спільним досвідом втрати об’єднуються у спільноти підтримки, бо не відчувають розуміння з боку суспільства.