Геї та лесбійки розповіли, як їм живеться в Україні
Лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів (скорочено – ЛГБТ) хвилює радикалізація суспільства, дискримінація на законодавчому рівні, стосунки з рідними, важливість відкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію і просто жити повноцінним життям.
До Міжнародного дня боротьби з гомофобією представники ЛГБТ-спільноти розповіли свої історії камінг-аутів, повідомляє кореспондент Центру інформації про права людини.
Ініціатором кампанії “Ми є”, в рамках якої представники ЛГБТ-спільноти розповідають, як вони зважилися відкрити свою сексуальну орієнтацію родині, виступила організація Гей-альянс Україна. Організатори кажуть про важливість відкритості спільноти.
“Зараз у нас є вже 15 історій. Це зовсім небагато. Чимало людей бояться писати нам, тому що головна умова кампанії – називати своє ім’я та надсилати фотографію. Наразі в Україні це не зовсім безпечно. Одначе ставлення до ЛГБТ-спільноти можна змінити, коли відкрито говорити на ці теми. Що це не поодинокі збоченці, це велика частина суспільства (до 10%), які вимушені ховатися. А ці історії – це можливість долучитися до почуттів. І вже на емоційному рівні сприйняти людей з ЛГБТ-спільноти”, – наголошує Валентина Самусь, представниця Гей-альянсу.
Фрідріх Чернишов – учасник кампанії “Ми є”. Хлопець тричі пройшов через камінг-аут: коли відкрився своїм родичам та однокурсникам про свою трансгендерність, згодом – коли визнав, що він є геєм. І ще пізніше, коли усвідомив, що хоче народити дитину, і таки став батьком, нині своєї семимісячної донечки.
“В Україні ситуація з трансгендерами ще гірша, ніж з гомосексуалами. Дискримінація – на законодавчому рівні. Щоб змінити паспорт, потрібно пройти через хірургічну операцію, повну стерилізацію, суцільні приниження… Для лікарів ми так само лишаємося пацієнтами психіатрії. По суті, ми змушені брехати, щоб отримати право на життя. Ви не уявляєте, як жити повнолітній людині без паспорта (має старий паспорт – ред.) і постійно доводити, що я – це дійсно я”, – розповів Чернишов.
Поет, публіцист, співак, композитор, шоумен, відкритий гей Костянтин Гнатенко – чи не перший з публічних осіб, хто відкрито заявив про свою сексуальну орієнтацію ще на початку 90-х років. Тоді Костянтин працював журналістом на телеканалі “Інтер”. Та після камінг-ауту керівництво телеканалу ненав’язливо попросило його піти. “Але тоді в 90-х роках я не боявся. Тоді всі гралися в демократію, все було в диковинку… Сьогодні страшніше. Суспільство радикалізується на полярно правих і полярно лівих”, – каже Гнатенко. Костянтин наголошує, що в Україні ситуація краща, ніж в інших пострадянських країнах, та все одно Україна залишається гомофобною країною.
Наприкінці зустрічі Гнатенко також зауважив, що ці питання – надто тонка субстанція, в якій важко розібратися. Але про це точно не слід мовчати. “Так склалося, що наше суспільство потребує авторитетів. От я чекаю, хто з лідерів про це почне говорити вголос. Чому б президенту, прем’єр-міністру чи міністру освіти у своїх виступах, перераховуючи різні групи населення, побіжно не згадати і про представників ЛГБТ-спільноти? Тільки так ми можемо рухатися до ліберальної спільноти”, – зазначив поет.
Представниця Гей-альянсу Валентина Самусь також зауважила, що не всі з ЛГБТ-спільноти готові йти до суду, щоб відстоювати свої права та боротися з дискримінацією. В українській судовій практиці таких справ – одиниці.
