“До вікна не підходити, світло не вмикати”: як 102-річна єврейка з Оріхова Доба Губергріц удруге рятувалася від війни

Шкільна вчителька Доба Губергріц викладала російську мову та літературу. Жінка народилася в Оріхові Запорізької області, і саме звідти вона евакуювалася під час Другої світової війни. Тепер її рідне місто майже повністю знищене внаслідок постійних російських обстрілів. Наразі Доба перебуває в Ізраїлі, але каже, що дуже сумує за Україною, де вона прожила 100 років. 

Своєю історією вона поділилася з виданням “Новая газета. Европа”. 

Фото з архіву, надане виданню “Новая газета. Европа”

Доба памʼятає, як будувався Дніпрогес. За її словами, коли зводили греблю, “усі від малого до великого несли хоча б одну цеглу, беручи участь у спільній справі”.

Також вона пригадує промову Молотова 22 червня 1941-го і як скидали з дахів “запальнички”. Батька та сестру, яка була лікаркою, призвали, а Доба з мамою вирушили в евакуацію і після довгих поневірянь (Пʼятигорськ, Баку, Тбілісі, Дербент) опинилися в Маргілані. Дівчину, яка тоді вже закінчила два курси вчительського інституту, взяли на ткацьку фабрику.

“Моїм обов’язком було годування шовкопрядів”, – розповідає вона посміхаючись. 

Згодом, наприкінці 1943 року, коли Київ звільнили від німецької окупації, Губергріц поселилася там. Спочатку вона розбирала завали на Хрещатику, а потім майже пів століття пропрацювала вчителькою.

З початком російського вторгнення в укриття вона не спускалася. Натомість обладнала в передпокої щось на зразок укриття з картону, кинула туди матрац і слухала по радіо оголошення про повітряні тривоги.

“До вікна не підходити, світло не вмикати – все це я робила, бо добре памʼятаю ту війну”, – розповідає жінка. 

У середині березня 2022 року їй запропонували репатріюватися до Ізраїлю, давши на збори дві години. 

Виявившись найстарішою репатріанткою з України, Доба Юхимівна одразу привернула увагу медіа.

Жінка багато читає, регулярно телефонує колишнім учням, які розʼїхалися різними країнами, і стежить за новинами з двох фронтів.

“Коли в день вторгнення ХАМАС до мене привели біженку з півдня і поцікавилися, чи знаю я, що в Ізраїлі теж іде війна, я попросила не розмовляти зі мною, як з ідіоткою”, – зауважує вона. 

Жінка каже, що попри всю вдячність Ізраїлю, вона дуже сумує за Україною, де прожила сто років.

Нагадаємо, що 10 років тому барабанник Сол Драєр, якому на той момент було 88 років, створив гурт під назвою The Holocaust Survivor Band. До колективу ввійшли музиканти, які або самі пережили Голокост, або є членами родин тих, хто це пережив.

Читайте також: Євреї у Києві: дискримінаційна політика, Бабин Яр та примусові роботи