Для вступу Україні важливо, щоб ЄС наважився реформувати свою політику розширення – експертка Олександра Булана
Політика розширення Євросоюзу була одним з найефективніших геополітичних інструментів впливу впродовж десятиліть. Проте від часу вступу Хорватії у 2013 році жодна країна, яка офіційно вирішила приєднатися до ЄС, не досягла успіху на цьому шляху. Тепер цей виклик стоїть і перед Україною.
Чому політика розширення потребує реформування і що треба змінити, пояснила кандидатка економічних наук, аналітикиня Українського центру європейської політики Олександра Булана в колонці для “Європейської правди”.
Фото: UnsplashЗавдяки політиці розширення ЄС послідовно зміцнював свою роль у світі, водночас розширюючи економічні та політичні можливості, проте з 2000-х років ця політика поступово ввійшла у фазу стагнації пише експертка.
Олександра Булана виділяє кілька причин, чому політика розширення “пробуксовує”. Перша – вступ до ЄС із технічного погляду став набагато складнішим. Зокрема, від сусідів України, які вступали до ЄС у 2004–2007 роках, не вимагалося реформ у сфері верховенства права, боротьби з корупцією та інших аспектах роботи правової системи. Тоді не існувало переговорних розділів 23 і 24, на яких найбільше акцентує нинішня методологія розширення.
Друга причина – ухвалення рішень у самому ЄС значно ускладнилося через більшу кількість членів та збереження принципу одностайності в голосуваннях. Під час перемовин про вступ до ЄС країни-члени мають голосувати одностайно на кожному етапі – зокрема, під час відкриття кластерів, закриття розділів або визначення вступних, проміжних і завершальних цільових індикаторів та інших питань. Таких голосувань може бути понад 70, доки країну приймуть до ЄС. Тож небажання хоч однієї країни підтримати рішення ЄС може зупиняти процес перемовин про вступ на будь-якому етапі.
Також країни ЄС почали використовувати політику розширення для досягнення своїх політичних інтересів від сусіда-кандидата часто з питань, які зовсім не стосуються вступу до ЄС.
Експертка звертає увагу, що Україна з політичного погляду регулярно стикається з протидією Угорщини. Також є приклад Північної Македонії, яка через блокування сусідів перебуває в статусі кандидата з 2005 року.
Наразі ЄС шукає варіанти, як обійти вето Угорщини. Зокрема, розглядається застосування статті 7 Договору про Європейський Союз. Проте й інші сусіди України з часом можуть вдатися до блокування.
Олександра Булана наголошує: якщо ЄС хоче використовувати політику розширення як ефективний геополітичний інструмент і надалі, мають бути реформовані підходи до її реалізації. Зокрема, варто скоротити кількість етапів, які потребують одностайного голосування, залишивши його лише для вирішальних моментів.
В експертних обговореннях питання внутрішньої реформи ЄС неодноразово порушувалося від часу подання Україною заяви про вступ. Зокрема, у червні 2024 року про це згадала Урсула фон дер Ляєн у промові перед Європарламентом. Вона підкреслила, що ЄС не витримає нової хвилі розширення без реформи, яка охоплювала б зміну Договору про ЄС.
На думку Олександри Булани, реформа самого ЄС має охоплювати:
Інституційну реформу. Нинішня модель, коли кожна країна-член висуває свого єврокомісара, вже видається надто бюрократизованою. Коли членів стане більш ніж 30, то бюрократично-управлінська модель стане зовсім непропорційною та неефективною.
Реформу системи ухвалення рішень. Угорщина відповідає за 50% усіх вето, які накладаються на рішення ЄС. Вважливо, щоб у ЄС дедалі частіше застосовувався принцип кваліфікованої більшості під час ухвалення рішень, а принцип одностайності – лише для принципових питань.
Реформу бюджету ЄС. Вступ нових країн потребуватиме значних інвестицій для вирівнювання рівня соціально-економічного розвитку. Це означає необхідність перегляду джерел наповнення бюджету ЄС та принципів розподілу коштів.
Реформу Спільної аграрної політики. Така реформа традиційно супроводжує кожну хвилю розширення. Зважаючи на побоювання, які викликає український аграрний сектор у ЄС, без неї Україну навряд чи приймуть як повноправного члена.
Експертка звертає увагу, що важливо вже зараз адвокатувати включення нових підходів до розширення до пакета інституційних трансформацій Євросоюзу. Саме зараз Україна потребує адвокації своїх інтересів у ЄС, тож представників громадянського, експертного та наукового середовища закликають використовувати всі доступні можливості для цього.
“Для вступу Україні дуже потрібно, щоб ЄС наважився реформувати себе та свою політику розширення. Натомість існуючі на цей момент правила фактично блокують прийняття до ЄС нових членів і ще нікого туди не привели”, – зазначила Олександра Булана.
Переговори про вступ до Євросоюзу нових держав розбито на 35 розділів. 33 з них об’єднано в шість тематичних кластерів, які відкриваються почергово. Кластер “Основи процесу вступу до ЄС” відкривається першим і закривається останнім. Розділи 34 (“Інституції”) та 35 (“Інші питання”) розглядатимуться окремо. Щодо кожного з цих розділів Єврокомісія спочатку проводить офіційний скринінг відповідності законодавства України та Євросоюзу.
На початку червня єврокомісарка з питань розширення Марта Кос повідомила, що Україна та Молдова готові до відкриття першого кластера переговорів про вступ до Євросоюзу і Рада ЄС має знайти шляхи для цього.
Раніше ZMINA писала, що Угорщина використала принцип одностайності рішень щодо розширення ЄС, щоб заблокувати подальше просування України на шляху до вступу. Угорщина вимагала, щоб Україна, крім дорожніх карт, також представила план захисту національних меншин.
Також про те, чому до України будуть суворіші вимоги під час вступу до ЄС, ніж до Польщі та Угорщини, читайте в інтерв’ю колишнього європейського дипломата Джона Морейна.
