Чи зможе Україна відповідно карати за злочини на війні? Правозахисники презентували дослідження

Слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні, невідповідне для умов збройної агресії законодавче регулювання, ускладнений доступ до правосуддя та можливість уникнути відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії Росії.

Такі ключові проблеми із реалізацією правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України виявило дослідження підтримане Міжнародним фондом “Відродження”, яке правозахисники презентували 25 травня.

Дослідження “Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації” протягом 2016-2017 років проводила група експертів та громадських організацій.

Вони опитали 500 представників системи правосуддя, провели інтерв’ю з 40 особами, котрі були залучені до здійснення кримінального, адміністративного та цивільного судочинства, частина з яких переїхала з територій, що сьогодні непідконтрольні уряду України.

Також було проаналізовано 400 судових рішень у справах, зумовлених агресією Росії на сході України і проведений моніторинг 214 судових засідань у різних категоріях справ у судах Донецької та Луганської областей, дотичних до зони АТО, а також в інших судах у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом.

Виявлені 4 ключові проблеми детально описані у відповідних розділах дослідження.

Так, слабка інституційна спроможність органів системи правосуддя на сході Україні обумовлена кадровою недоукомплектованістю цих органів, недостатнім рівнем підготовки з міжнародного гуманітарного права. А також тиском на суддів, прокурорів та слідчих з Донецької та Луганської областей, залежність багатьох з них від впливу з боку окупаційної влади.

Законодавче регулювання системи правосуддя не відповідає умовам збройної агресії. Зокрема, відсутні інструкції про те, як діяти системі в умовах бойових дій, чинне кримінальне законодавство не узгоджується з міжнародним правом, а держава витрачає зайві ресурси, притягуючи до відповідальності осіб за правопорушення, допущені вимушено, в умовах загрози життю. Після запровадження операції об’єднаних сил (ООС) виникла юридична невизначеність щодо можливості застосування законодавства, дія якого розрахована на період АТО, зокрема, щодо здійснення судових викликів та повідомлень осіб, які перебувають на окупованій території.

Прогалини в законних механізмах із відновлення втрачених через бойові дії справ спричиняють суттєві перешкоди для виконання судових рішень. Фізичний доступ до суду для жителів окупованих територій Донецької і Луганської областей суттєво ускладнений, а також поширена незаконна практика (кожна п’ята справа) проведення судових засідань в кабінетах суддів замість зали судових засідань.

Також теперішня ситуація із правосуддям дозволяє уникати відповідальності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії. Наявних процесуальних механізмів недостатньо для протидії правопорушенням, пов’язаним із збройним конфліктом на сході України. Винувата особа може уникнути правосуддя, переховуючись на окупованих територіях, або ж вирок може бути скасовано через відсутність у матеріалах провадження звукозапису або журналу судового засідання. Злочинність на непідконтрольній території, фактично, залишається безкарною.

Водночас, законом посилено кримінальну відповідальність українських військовослужбовців за військові правопорушення. Проте судді по-різному враховують контекст збройного конфлікту – в одних випадках як обставину, що обтяжує відповідальність, в інших – що пом’якшує.

Повний текст дослідження українською мовою можна завантажити тут.