Через війну діти часто проживають з родичами без офіційного оформлення та юридичного захисту – Дар’я Касьянова

Через війну різко побільшало випадків, коли діти залишаються без належного догляду і нерідко проживають з родичами чи в сусідів. Через відсутність офіційного оформлення статусу вони залишаються без соціального та юридичного захисту. 

Про це розповіла програмна директорка “СОС Дитячі Містечка Україна” та голова правління Української мережі за права дитини Дар’я Касьянова під час обговорення “Право кожної дитини в Україні на зростання в сімейному оточенні: виклики та пропозиції” 12 грудня, передає ZMINA.

Скриншот обговорення

Дар’я Касьянова розповіла про виклики щодо юридичного статусу дітей, які втратили батьківське піклування та яких вилучають з біологічних сімей через небезпеку. Вона навела складні випадки з досвіду фахівців “СОС Дитячі містечка”, Української мережі за права дитини та їхніх партнерів, які працюють із сім’ями, службами в справах дітей. 

“Повномасштабна війна призвела до різкого збільшення випадків, коли діти залишаються без належного догляду через переміщення сімей, погіршення стану здоров’я дітей, психологічні кризи. І часто ці діти проживають з родичами без офіційного оформлення. Так було й раніше, але зараз це є дійсно великою проблемою”, – зазначила програмна директорка “СОС Дитячі Містечка Україна”.

Буває, що дитина живе навіть не з рідними, а в сусідів. Через це не має жодних державних виплат, соціальних гарантій, юридичного захисту.

“Ця нерегульованість догляду створює значні ризики для розвитку, безпеки й доступу до базових потреб дитини. Наприклад, у 2023 році служба в справах дітей однієї громади вилучила п’ятирічну дитину в матері через невиконання батьківських обов’язків. Дитину передали батькові в іншій області за місцем її реєстрації“, – навела випадок Касьянова.

Під час інспектування у 2024 році з’ясувалося, що батько там не проживає, він зловживає алкоголем і залишив дитину своїй матері. Бабуся повністю забезпечувала догляд і утримання. А мати не могла виконувати обов’язки, бо тривалий час перебувала на лікуванні.

“Попри численні запити служб різних громад інформація передавалася повільно, рішення щодо статусу дитини тривалий час не ухвалювалось. Дитина залишилася без офіційного влаштування, без статусу, без виплат і необхідних документів, хоча фактично проживала з бабусею та відвідувала дитячий садок”, – розповіла Дар’я Касьянова.

Вона додала, що 2025 року суд ухвалив рішення: позбавити батька батьківських прав і відібрати дитину в матері без позбавлення прав. Органи опіки громади здійснили первинне вилучення, а рішення має набрати чинності у 2026 році.

Бувають випадки, коли дітей вилучають із сім’ї через небезпеку. Наприклад, дитину трьох-чотирьох років забрали до закладу інституційного догляду. Служба в справах дітей збирає доказові матеріали, щоб звернутися до суду. Але суди щоразу відмовляються прийняти ці матеріали, пояснюючи тим, що вони неякісні, зазначила експертка:

“Дитина перебуває в закладі, а потім призначається суд. З’ясовується нова обставина – батька, який не виконував батьківських обов’язків, призвали до лав ЗСУ. Це дозволяє не позбавляти батьків батьківських прав, і навіть будуть рекомендувати повернути дитину в небезпечне сімейне середовище, до матері, яка не зможе виконувати свої батьківські обов’язки”.

Дар’я Касьянова звернула увагу, що органи опіки та соціальні служби дуже часто працюють з неповною інформацією і дані про дитину, місце проживання чи стан батьків передаються із затримками. 

“Громади не завжди визначають відповідальну сторону, ці випадки дуже легко “зависають” між територіями, що тільки поглиблює вразливість цих дітей. Тому чуємо про загибель дітей у сім’ях і дізнаємося, що дитина була вилучена, але нічого не відбувалось, вона продовжувала перебувати разом зі своїми біологічними батьками”, – наголосила правозахисниця.

Ті діти, які перебувають з родичами, не мають юридичного статусу, не мають доступу до медицини, хоча до школи чи дитсадка їх можуть влаштовувати. Водночас заклади освіти не передають інформації до служб у справах дітей про те, що в них є дитина, яку привели не батьки чи законні представники. 

Суди застосовують позбавлення батьківських прав, коли батьки тривалий час не беруть участі у вихованні, мають залежності, не хочуть забезпечувати дитину. Дитину можуть вилучити й без позбавлення батьків прав, коли вони тимчасово не можуть виконувати обов’язки через лікування чи кризові стани. Після цього дитину передають до органів опіки для визначення подальшої форми влаштування – проживання з родичами, під опікою або оформлення статусу дитини, позбавленої батьківського піклування. Після цього дитина може бути влаштована в сімейні форми виховання.

“На сьогодні найпоширеніший запит від служби в справах дітей – провести навчання для служб, як збирати доказові матеріали для суду, бо для більшості дітей немає можливості зберегти сім’ю, ми бачимо їх уже в такому стані, коли в інтересах дитини вилучити її із сім’ї”, – зауважила експертка.

Вона звернула увагу на систематичну проблему в координації між громадами, оперативності ухвалення рішень і забезпеченні найкращих інтересів дитини в справах, коли вона залишається без батьківського піклування. Через повільне документування обставин і визначення відповідальності служби юридичний статус дитини оформлюється невчасно, що впливає на її безпеку і доступ до певних соціальних гарантій.

“Я знаю, що зараз багато відбувається через спеціалізацію суддів і, можливо, будуть ухвалені законодавчі зміни. Тому що процес триває десь два-три роки для того, щоб дитину вилучили, ухвалили рішення, а не залишали її в постійній небезпеці”, – зауважила Дар’я Касьянова.

Нагадаємо, в 11 судах різних регіонів України справи, що стосуються сім’ї та дітей, розглядатимуть 58 суддів з відповідною спеціалізацією. У дев’яти судах також облаштовують спеціальні зали для засідань за участі дітей.

Раніше ZMINA писала, що Кабінет Міністрів 14 липня схвалив національну стратегію захисту прав дитини у сфері юстиції до 2028 року, яка має погодити національну систему правосуддя щодо дітей з міжнародними стандартами. Оновлення документа готували, вивчаючи відповідну стратегію Ради Європи. Однією з цілей стратегії є запровадження спеціалізації суддів у сімейних спорах та забезпечення доступу до послуг з медіації, супровід психолога.