Бракує коштів і фахівців: що гальмує розвиток соціальних послуг підтриманого проживання і стаціонарного догляду
В Україні є потреба в соціальних послугах підтриманого проживання та стаціонарного догляду, зокрема для ВПО старшого віку та тих, хто має інвалідність. Проте урядовий механізм “гроші ходять за людиною” досі охоплює невелику кількість надавачів послуг. Серед перешкод – не досить фінансування та фахівців.
Про це йдеться в дослідженні доступності стаціонарного догляду та підтриманого проживання для ВПО старшого віку й людей з інвалідністю, яке презентували 3 листопада в Укрінформі.
Фото: скриншот із презентації звітуУ 2024 році уряд запровадив механізм “гроші ходять за людиною” (постанова Кабміну № 888), за яким держава оплачує соціальні послуги для людей, що потребують догляду. Був розпочатий експериментальний проєкт із наданням послуги підтриманого проживання та стаціонарного догляду для внутрішньо переміщених людей старшого віку та тих, хто має інвалідність. Проте цей механізм наразі охоплює небагатьох надавачів соціальних послуг.
Щоб визначити, що заважає громадам розвивати ці послуги, БФ “Схід SOS” і БФ “Рокада” провели дослідження. З 26 березня до 30 квітня 2026 року експерти опитали 197 представників органів місцевого самоврядування та 196 надавачів соціальних послуг у 22 областях України, провели моніторингові виїзди до громад.
Зі 196 опитаних надавачів соціальних послуг стаціонарний догляд надають лише 28, а підтримане проживання – 16. У громадах, які брали участь в опитуванні, 661 внутрішньо переміщена особа вже отримує стаціонарний догляд. Але за механізмом “гроші ходять за людиною” – лише 144 людини. Решта отримує послугу здебільшого власним коштом, родини або місцевих бюджетів. Серед причин, чому громади не приєднуються до урядового проєкту, – невідповідність вимогам щодо приміщень і відсутність підтвердженої потреби.
Серед основних перешкод, які вказують громади для розвитку цих послуг, – брак ресурсів. Зокрема 72,9% опитаних зазначили потребу в додатковому фінансуванні на облаштування приміщень відповідно до вимог постанови, закупівлю обладнання. 40,9% розповіли на нестачу приміщень та обладнання, 40,1% учасників опитування вказали на брак коштів на утримання закладів, оплату праці й залучення персоналу.
Скриншот із презентаціїАвтори виявили кілька системних проблем, які перешкоджали розвитку механізму. Зокрема, визначена вартість послуг не завжди покриває фактичні витрати на догляд людини. Через це доводиться залучати власні чи благодійні кошти.
Попри те що попит на підтримане проживання зростає, не всі громади мають належні приміщення й обладнання. Тому людям можуть відмовляти в послузі через нестачу місць.
Ще одна суттєва проблема – дефіцит соціальних працівників, психологів та інших фахівців на місцях. Також громади часто реагують на індивідуальні звернення, а не оцінюють потреби населення в послугах.
Автори дослідження рекомендують перейти від експериментального проєкту до сталої системи соціальних послуг і запровадити постійний механізм державного фінансування. Також – переглянути вартість послуг відповідно до реальних витрат надавачів.
Експерти звернули увагу, що розвиток підтриманого проживання та стаціонарного догляду дасть можливість людям, які постраждали від війни та потребують сторонньої допомоги, жити в гідних умовах, отримувати необхідну підтримку й залишатися самостійними.
У громадах основними перешкодами для розвитку системи послуг залишається дефіцит працівників та фінансових ресурсів. Про це йдеться у звіті благодійного фонду “Рокада” та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
24 грудня 2024 року уряд ухвалив Стратегію реформування психоневрологічних, інтернатних закладів та деінституціоналізації догляду за людьми з інвалідністю та похилого віку. Документ передбачає, що до 2034 року в Україні буде створена система послуг, яка забезпечить можливість цим людям незалежно проживати та інтегруватися в громадах. Завдяки цьому до інтернатів потраплятиме менше людей, які потребують підтримки в проживанні. Реформа деінституціоналізації є одним із зобов’язань України на шляху вступу до ЄС.
Раніше ZMINA писала, що прогрес України у сфері захисту прав людей з інвалідністю залишається фрагментарним. Заплановані заходи щодо деінституціоналізації фактично не виконуються, а створення нових закладів суперечить переходу до незалежного життя в громаді. На це звернули увагу експерти нового тіньового звіту для ЄС.
