Більшість опитаних вважає, що люди з інвалідністю в Україні страждають через стереотипи й упередження
Щонайменше 76% опитаних українців певною мірою поділяють думку, що співгромадяни з інвалідністю страждають через стереотипи й упередження, а 13% не погоджуються з цим твердженням.
Такі дані дослідження “Ставлення до людей з інвалідністю та підтриманого проживання”, проведеного Харківським інститутом соціальних досліджень за фінансової підтримки та на замовлення громадської спілки “Ліга Сильних”.
Серед сфер, де вплив стереотипів та упереджень на життя людей з інвалідністю є найбільшим, 82% назвали працевлаштування. Цю думку підтверджують інші дослідження – брак знань серед роботодавців призводить до високого рівня недовіри між ними та працівниками з інвалідністю. ZMINA детально розповідала, як країна має подолати ці бар’єри.
Також серед сфер, де, на думку опитаних, доводиться стикатися з упередженнями через інвалідність:
- соціальний захист (49%);
- медичне обслуговування (48%);
- побутові відносини з родичами / сусідами (47%);
- громадське / політичне життя (46%);
- освіта (40%);
- правова допомога (37%).
Найменше з упередженим ставленням через інвалідність, як вважають учасники дослідження, можна зіткнутися під час отримання послуг від бізнесу (32%).
Щодо того, як можна вплинути на ситуацію, то опитані називали:
- квотування робочих місць для людей з інвалідністю (66%);
- залучення людей з інвалідністю в роботу, соціальні проєкти (62%);
- підвищення доступності медичної допомоги (62%);
- навчання населення (58%);
- підвищення доступності психіатричної допомоги (55%);
- інформаційні кампанії в медіа (47%).
Загалом українці досить песимістично оцінюють становище людей з інвалідністю в суспільстві, помітили дослідники. Більшість опитаних не вважає, що українське суспільство добре обізнане про права та потреби людей з інвалідністю (71%), досить їх підтримує (78%), а також що в їхньому регіоні досить можливостей та підтримки цієї категорії людей (63%).
Не останню роль в оцінюванні становища людей з інвалідністю відіграє фізична доступність будівель.
Найдоступнішими, на думку опитаних, є лікарні та поліклініки (58 %), слідом ідуть реабілітаційні установи (48%), громадські зони відпочинку (37%) та навчальні заклади (36%). Найменш доступними є житлові будинки та громадський транспорт (окрім метро), бо понад 70% зазначили, що вони радше або дуже погано доступні.
Щодо того, чи є в громадах в опитаних соціальні служби, організації та установи, що допомагають людям з інвалідністю, щонайменше 41% сказали, що не цікавилися цим. Близько третини (32%) вважають, що такі органи є, але їх мало. Ще 15% опитаних відповіли, що таких служб та установ зовсім немає в їхніх громадах. Повністю задоволених наявністю та кількістю таких служб виявилося 12%.
Серед найбільш згадуваних служб, організацій та установ, які допомагають людям з інвалідністю, першу трійку становлять волонтерські ініціативи та організації, далі йдуть благодійні фонди та організації, а потім ініціативи органів місцевої влади.
Соціологи з 18 липня до 8 серпня поточного року поцікавилися думкою 2113 респондентів, старших за 18 років. До вибірки не вносили мешканців територій, що тимчасово перебувають не під контролем української влади, а також тих, хто виїхав за кордон.
Нагадаємо, що більшість українців вважає органи місцевого самоврядування відповідальними за створення умов для розвитку людей з інвалідністю.
Україна ще 2008 року підписала конвенцію ООН, одна зі статей якої вимагає, щоб телебачення, фільми, театральні вистави, інші культурні заходи та середовище загалом були доступні для людей з інвалідністю.
Внаслідок повномасштабного російського вторгнення в Україні за два роки людей з інвалідністю побільшало на 10%.
Фотографія обкладинки: I. Gelūnas / BNS