Амністія за тяжкі злочини на Донбасі неможлива – правозахисники

Амністія для людей, що скоїли тяжкі злочини, неможлива, тому що це закладе бомбу уповільненої дії під фундамент правової держави.

Про це заявив Костянтин Рєуцький з луганського правозахисного центру “Поступ” під час 11-го україно-німецького форуму “Права людини в умовах воєнного конфлікту та реформ в секторі юстиції”, повідомляє кореспондент Центру інформації про права людини.

Правозахисник також зауважив, що робота з документування злочинів, скоєних за час збройного конфлікту, триватиме досить довго: “Ані державні слідчі органи, ані громадські організації, що займаються документуванням, ані міжнародні спостережні місії не можуть впоратися із цим обсягом роботи. Якщо проводити цю роботу в кілька разів інтенсивніше, ніж вона проводиться зараз, і в десятки разів збільшити кількість людей, які нею займаються, вона, напевно, забере роки. І це, безумовно, треба робити“.

На його думку, ускладнюється ця робота й тим, що далеко не всі наслідки є такими наявними, як, наприклад, наслідки обстрілів.

“Якщо мова йде про взяття заручників, насильницькі зникнення, тортури, безсудові страти, тиск на ЗМІ, релігійні та громадські організації, то тут знайти таких жертв вже доволі складно, на це витрачається значно більше часу“, – зазначив правозахисник.

Рєуцький говорить, що доволі часто трапляються випадки саботажу розслідування. Міліція відмовляється приймати заяви про злочини та вмовляє постраждалих від злочинів або їхніх родичів не писати заяв, аргументуючи це тим, що злочин скоєно на непідконтрольній території, і правоохоронці не зможуть його розслідувати.

Нещодавно, як зазначає Рєуцький, правозахисники виявили, що співробітники українських силових структур просто не опитують свідків, які готові розповісти про обстріли населених пунктів з боку Росії: “Ми стикнулися в Луганській області з тим, що сотні людей у прикордонних населених пунктах готові свідчити про обстріли з території Російської Федерації, які здійснювалися протягом двох місяців влітку минулого року, але українська міліція, прокуратура та Служба безпеки України не зробили нічого, щоб взяти свідчення в цих людей. Більше того, коли цей скандал став медійним, міліція спробувала схилити свідків до того, щоб вони відмовились від того, що говорили на камери журналістам”.

Також експерти кажуть про не відповідність Кримінального кодексу України з міжнародним гуманітарним правом, тому нині розробляються відповідні зміни до кодексу. І амністія в ньому – один з ключових пунктів.

Голова правління Центру громадянських свобод Олександра Матвійчук переконана, краще рано, ніж пізно думати про політику національного примирення, одним з елементів якої є амністія.

“Попри те, що цей пункт вже закріплено в Мінських домовленостях, постають питання, за що амністують людей, і яким є порядок амністії. Насправді, вони є ключовими, тому що можуть повністю спотворити зміст, який у це поняття закладається“, – говорить Олександра Матвійчук.

За словами експертки, розділ Кримінального кодексу про злочини проти миру та безпеки людства не відповідає міжнародному гуманітарному праву та Римському статуту. Через це, наприклад, амністованою може бути людина, що вчиняла тортури, бо вони за Кримінальним кодексом не є особливо тяжким злочином. Щоб виправити таку ситуацію, коаліція правозахисних організацій “Правозахисний порядок денний” розробляє зміни до Кримінального кодексу.