Amnesty International відмовилася визнавати Навального в’язнем сумління через дискримінаційні вислови

Міжнародна правозахисна організація Amnesty International, яка в січні визнала російського опозиціонера Олексія Навального в’язнем сумління, скасувала своє рішення. 

Про це повідомляє видання “Медіазона”.

Учасники “Русского марша” – щорічної маніфестації націоналістичних та неонацистських рухів. В акції брав участь і Олексій Навальний, листопад 2011 року. Фото: Ілля Варламов

Наприкінці січня, після того як Навального затримали в аеропорту та судили у відділку поліції, в московському офісі Amnesty Internatiоnal виступили на захист опозиціонера, визнали його в’язнем сумління, а також передали до Кремля петицію з вимогою звільнення, яку підписали 200 тисяч людей з різних країн світу.

“Арешт Олексія Навального є ще одним свідченням того, що російська влада намагається змусити його замовкнути. Затримання лише підкреслює необхідність розслідування його тверджень про те, що його отруїли агенти державних спецслужб, які діяли за наказом найвищого рівня”, – казала тоді директорка офісу організації Наталя Звягіна. 

Як розповів представник Amnesty International Олександр Артем’єв, невдовзі після цього правозахисники почали отримувати запити з вимогою перевірити висловлювання Навального, які він робив на початку 2000-х.

Щонайменше двоє людей, які звернулися до організації, посилалися на публікацію, яку в січні виклала користувачка твіттера Катя Казбек. Жінка співпрацює з пропагандистським каналом Russia Today та називає опозиціонера “націоналістом і расистом”, а тому в організації не відкидають, що прохання, які надходили до них, є скоординованою кампанією з дискредитації опозиціонера. 

Навальний на чолі однієї з колон під час “Русского марша” у 2011 році. Блогер Ілля Варламов, який робив репортаж з акції, зазначав, що колона опозиціонера “була однією з найпристойніших”. Фото: Ілля Варламов

На записах, які опублікувала Казбек, Навальний виступає від націонал-демократичного руху “Народ”, співзасновником якого політик став 2007 року. У ролику росіянин у ролі лікаря-стоматолога розповідає про націоналізм. Під час слів про “каріозних монстрів” на екрані з’являються кадри з ультраправими погромами ринків, а репліку політика про депортацію як спосіб лікування режисери також супроводили фотографіями мігрантів.

“Тільки ті, у кого в голові рідкий кальцій, думають, що націоналізм дорівнює насильству. Зуб без кореня зветься мертвим. Націоналіст – це той, хто не хоче, щоб зі слова “Росія” видалили російський корінь”, – каже на записі Навальний. 

Як член руху Навальний записував і інші ролики, наприклад де закликав легалізувати в РФ короткоствольну зброю. Пістолет політик рекомендує як ефективний спосіб боротьби з “тарганами”.

Окрім цього, відомо, що Навальний також підтримував у минулому так званий Русский марш – щорічні маніфестації російських націоналістичних та неонацистських рухів. За даними інформаційно-аналітичного центру “Сова”, який серед іншого досліджує проблеми націоналізму і ксенофобії, у 2011 році Навальний був одним з активних учасників кампанії, яку проводили російські націоналісти, під назвою “Досить годувати Кавказ”.

Попри те що Amnesty International більше не вважає Навального в’язнем сумління, правозахисники досі вимагають від влади РФ відпустити політика з в’язниці. 

“Так, ми більше не використовуватимемо щодо нього (Навального. – Ред.) словосполучення “в’язень сумління”, оскільки наш юридичний і політичний департамент, вивчивши висловлювання Навального середини 2000-х років, дійшов висновку, що вони досягають рівня мови ворожнечі. Проте наш заклик негайно звільнити його залишається чинним, оскільки він переслідується виключно з політичних мотивів”, – зазначив представник організації Артем’єв.

В історії Amnesty Internatiоnal це не перший випадок, коли правозахисники відкликали статус в’язня сумління. Так сталося, наприклад, з лідером південноафриканських борців з апартеїдом Нельсоном Манделою. В’язнем сумління його визнали в 1962 році, коли вперше засудили за заклики до страйків.

Проте вже через декілька років правозахисники перестали вважати його в’язнем сумління, адже Мандела отримав вирок за диверсії і збройну боротьбу з урядом. Тоді в організації зазначали, що цей статус передбачає ненасильницький спосіб боротьби та нульову толерантність до насильства. 

Нагадаємо, що в’язнями сумління називають людей, яких переслідують і ув’язнюють за мирне висловлювання своїх політичних поглядів. Цей термін ввів в обіг на початку 1960-х засновник організації Amnesty Internatiоnal, британський юрист і правозахисник Пітер Бененсон.