“Абабагаламага” розповіла підліткам про гомосексуальність: пояснюємо, що з цим не так і де позитив

Дата: 24 Листопада 2020
A+ A- Підписатися

Нова книга видавництва “Абабагаламага” “Підліткам про головне” викликала дискусію через розділ про гомосексуальність, твердження з якого активісти назвали некоректними та застарілими. Експертка з питань сексуальної орієнтації, кандидатка психологічних наук Марина Діденко пояснила, у чому може бути позитивний ефект від появи книжки, а які моменти є суперечливими й мають бути враховані видавництвом. 

У коментарі виданню  ZMINA вона висловила думку, що укладачам книги варто було б витратити більше часу на перевірку інформації, викладеної в ній. 

Фотографія з фейсбук-сторінки Іллі Стронговського

Про те, що видавництво “Абабагаламага” випустило книжку для підлітків з розділом, у якому автори викладають гомофобні твердження, повідомив у фейсбуку видавець і книжковий дизайнер Ілля Стронговський. Він виклав фотографії розвороту книги з такими цитатами: 

Виникнення пристрасті до своєї статі може бути викликане різними чинниками: неправильно зорієнтованим сімейним вихованням, проблемами в спілкуванні з батьками, власними комплексами, страхами, опосередкованим або ж прямим впливом мас-медіа. Сучасна наука також припускає можливість існування біологічних умов такого потягу”.

Такі твердження про зв’язок природи гомосексуальності з вихованням та інформаційним впливом спричинили обурення серед активістів та правозахисників організацій, які займаються правами ЛГБТ. Зокрема, голова ГО “Інсайт” Олена Шевченко вважає такі твердження застарілими й неприйнятними у 2020 році та питає у видавництва, чому воно видало таку книжку і на чому спеціалізуються її автори. 

Згодом голова видавництва “Абабагаламага” Іван Малкович у коментарі журналістам “Громадського” розповів, що “не володіє предметом дискусії” стосовно викладеної інформації про гомосексуальність у книзі, однак запевнив, що авторки – Оксана Ромащенко, Марлена Буш та Світлана Возіанова – є професорками й “читають лекції по всьому світу“. Також Малкович висловив думку, що дискусія навколо змісту книги утворилася через “вирваний контекст” або упередженість деяких людей.

Водночас Марина Діденко вважає, що в книжці є як позитивні, так і негативні моменти:

“Я прочитала ті уривки, які є в мережі, а тому в мене двояка думка, яка може відрізнятися від думки моїх колег. На мою думку, плюс у тому, що в книжку для підлітків, яку видало шановане видавництво, включили розділ про гомосексуальність. Його як мінімум не викинула редакція, а тому це великий крок уперед, зокрема на шляху зняття табу з теми гомосексуальності. Однак не вся інформація, подана в книжці, є сучасною та науково підтвердженою”.

Так, наприклад, розділ про стать і ґендер та різні види сексуальної орієнтації в книжці, за словами експертки, написано більш-менш прийнятно, але саме до визначення природи гомосексуальності є зауваження:

“Неправильно написано про теорію виникнення гомосексуальності та, зокрема, вплив виховання, страхів та комплексів на цей процес. Ці теорії не підтверджені. На сьогодні немає жодного зв’язку сексуальної орієнтації з цими факторами. Є інші групи теорій, але вони (авторки. – Ред.) взяли лише декілька з них. З одного боку, вони кажуть, що сексуальних орієнтацій є три, і це добре. Однак дитина, яка може мати гомосексуальну орієнтацію, прочитавши цю книгу, почне ставити питання: “А чому моя родина не правильна?” або “Що не так з моїм вихованням?”.

Недоречним назвала Діденко й розділ з поясненням різних термінів, які використовували для означення гомосексуальності в суспільстві.

“Навіщо тут “голубий”, “рожева”, “лесбі”, якщо є поняття “гомосексуальність”, “гетеросексуальність” та “бісексуальність”? Термін “голубий” є некоректним, і я вважаю, що його пояснення в книзі та відведення такої кількості місця на сторінках для його пояснення є недоречним”, – сказала вона.

Підсумовуючи, Діденко зауважила, що, на її думку, не слід сварити видавництво, а краще допомогти налагодити механізм, щоб такі ситуації не виникали в майбутньому:

“Є наукова редакція книги, адже авторки не мають знати все, а тому видавцю слід підходити до таких питань більш свідомо. Класно, що вони це видали. Однак я б порадила їм звертатися до фахівців чи представників спільноти, про яку вони пишуть, адже, наприклад, щодо людей з інвалідністю теж дуже часто використовують некоректну лексику”.

Нагадаємо, що більшість батьків та вчителів хочуть, щоб у школі дітям викладали секс-просвіту. 38% з них хотіли б, щоб в освітніх закладах розповідали й про сексуальну орієнтацію. Водночас і батьки, і вчителі, як показують дослідження, досі послуговуються стереотипами в житті, адже майже однакова їхня кількість вважає, що, наприклад,  дівчата, які носять макіяж та короткий одяг, цим спонукають хлопців до активних залицянь або ж що гомосексуальність можна вилікувати.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: