80% депортованих чи примусово переміщених українських дітей залишаються в Росії – комісія ООН

Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні при Раді ООН з прав людини встановила, що російська влада депортувала або примусово перемістила щонайменше 1205 українських дітей з окупованих територій. Експерти дійшли висновку, що ці дії мають ознаки воєнних злочинів і злочинів проти людяності, а також насильницького зникнення дітей, оскільки російська сторона не повідомляла родинам про їхнє місце перебування і перешкоджала поверненню додому.

Про це йдеться у звіті комісії.

Ілюстративне зображення. Фото: Associated Press

Під час попередніх мандатів комісія вже досліджувала випадки, коли російська влада незаконно вивозила дітей з окупованих територій України до Росії або переміщувала їх на інші окуповані території. Тоді експерти встановили, що такі дії є воєнними злочинами, а російська влада порушила норми міжнародного права, які зобов’язують держави всіма можливими способами сприяти возз’єднанню сімей, розлучених через війну.

У межах нинішнього мандата комісія дослідила нові випадки таких депортацій і переміщень. У цьому звіті вона подала узагальнений виклад результатів, а детальні висновки виклала в окремому документі, оприлюдненому в березні 2026 року.

Комісія задокументувала 1205 випадків депортації або переміщення дітей, включно з тими, про які повідомляла раніше. Під час нових розслідувань вона підтвердила депортацію 995 дітей з 11 інтернатних закладів у “ДНР” і “ЛНР”. Ці переміщення відбулися незадовго до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Російська влада пояснювала їх “евакуацією” через нібито загрозу з боку України. Водночас саме в цей період російські війська зосереджували особовий склад і військову техніку біля українського кордону.

Більшість таких переміщень не мала тимчасового характеру, як цього вимагає міжнародне право під час евакуації. Навпаки, російська влада на найвищому рівні координувала дії, щоб забезпечити дітям тривале перебування в Росії. РФ також не отримала згоди батьків, законних опікунів або української влади, як цього вимагає закон. Тому такі дії не можна вважати евакуацією в розумінні міжнародного гуманітарного права. Комісія підтвердила свій попередній висновок: незаконна депортація і переміщення українських дітей є воєнним злочином.

Російська влада на найвищому рівні, включно з президентом Володимиром Путіним і структурами, які йому безпосередньо підпорядковуються, координувала практичні механізми депортацій і подальшого розміщення дітей у Росії. Комісія дійшла висновку, що ці дії вчинялися за заздалегідь підготовленим і послідовно реалізованим планом, який почали впроваджувати ще до початку повномасштабного вторгнення. Це дозволило експертам зробити висновок, що депортації й примусове переміщення дітей становлять також і злочин проти людяності.

Спочатку дітей перевозили до тимчасових транзитних центрів у Росії або на окупованих територіях України. Потім більшість із них поступово перевезли до різних населених пунктів у 21 регіоні Росії, де розмістили їх у сім’ях або інтернатах на невизначений час. Дітям надавали російське громадянство, а їхні дані з’являлися в базах для всиновлення або передання під опіку.

У публічних заявах російські посадовці називали всиновлення пріоритетним варіантом для влаштування депортованих дітей і повідомляли про законодавчі та адміністративні зміни, які мали це спростити. Деякі випадки, задокументовані комісією, справді видавались усиновленням. Водночас після того, як у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт у справі про депортацію дітей, російська влада почала заперечувати, що відбувалися всиновлення, і натомість говорила про передання дітей у прийомні сім’ї. Попри це, довгострокове розміщення дітей у сім’ях продовжувалося.

Через чотири роки після початку цих подій комісія встановила, що 80% дітей із задокументованих випадків досі не повернулися. Багато батьків і законних опікунів місяцями або роками не знали, де перебувають їхні діти й що з ними сталося. Це призвело до тривалого розлучення сімей.

Крім того, російська влада не створила механізму для повернення дітей додому, і більшість із них досі не повернулася. Самі діти, їхні батьки та родичі змушені були самотужки шукати одне одного. Такі дії комісія розцінює як воєнний злочин безпідставного затягування повернення цивільних осіб. Коли повернення все ж удавалося організувати, люди стикалися з численними перешкодами, затримками та ризиками для безпеки. Діти, які перебувають в інтернатних закладах, особливо молодшого віку або з інвалідністю, майже не мають шансів повернутися.

Комісія підкреслює, що депортації, зникнення дітей і тривала розлука з родинами стали сильним психологічним ударом для всіх причетних. Мати, яка не змогла знайти доньку після того, як її помістили до інтернату в Росії, розповіла, що продовжує шукати дитину і дуже боїться того, що донька може думати про неї та як вона виживає в країні, де багато людей вороже ставляться до українців.

Експерти також зауважили, що умови, у яких перебувають депортовані діти, мають ознаки позбавлення волі. Дітей помістили в середовище, яке ускладнює контакт із родиною і повернення до України. Усиновлення, про яке говорили російські посадовці, може остаточно відрізати дитину від можливості повернутися до своєї родини. З огляду на це комісія дійшла висновку, що російська влада організовує насильницькі зникнення дітей, які мають системний характер і становлять злочин проти людяності, а також є серйозним порушенням прав людини.

Комісія також встановила, що дії російської влади, описані у звіті, суперечать низці інших норм міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини.

Раніше ZMINA писала, що в жовтні 2025 року президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Пере Жоан Понс призначив шведську депутатку Каріну Едебрінк спеціальною представницею з питань викрадення та депортації українських дітей Росією. Рішення ухвалили після його візиту до Києва, під час якого президент Володимир Зеленський та інші посадовці наголосили, що повернення дітей є одним із пріоритетів.

Каріна Едебрінк уже працювала над цією темою як спеціальна доповідачка парламентської групи підтримки України в ОБСЄ та як доповідачка Третього загального комітету асамблеї. У липні вона представила детальну доповідь “Викрадення та депортації українських дітей Росією”, у якій закликала до посилення міжнародної співпраці, зокрема через Міжнародну коаліцію з повернення українських дітей та ініціативу президента Зеленського Bring Kids Back UA.

Нагадаємо, що в Росії та на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ) у 2025 році розширилася мережа інституцій, які так чи інакше причетні до вивезення українських дітей у дитячі табори в Крим та РФ. Цьогоріч Росія вивезла майже 11 тисяч українських дітей у 164 інституції. 

У жовтні 2024 року Центр прав людини ZMINA спільно з партнерами підготував звіт “Вкрадене дитинство: як білоруський режим стирає ідентичність українських дітей через переміщення, перевиховання та мілітаризацію”. Там розповідається, як Білорусь стала співучасницею російських злочинів та перемістила щонайменше 2219 українських дітей з окупованих територій на свою територію з 2021 до червня 2024 року. 

На тимчасово окупованих територіях України перебувають 1 мільйон 600 тисяч дітей. Україна має підтвердження про депортацію понад 19 тисяч дітей на територію Росії, але точна кількість невідома через те, що немає гуманітарного доступу до окупованих українських земель.