“15 зниклих безвісти”: Росія неефективно розслідує насильницькі зникнення в Криму – правозахисники

За шість із половиною років російської тимчасової окупації Криму 44 людини стали жертвами насильницьких зникнень на півострові. Дев’ятнадцять з них були згодом звільнені, троє засуджені внаслідок політично вмотивованого переслідування, одну людину екстрадували за кордон, шістьох знайшли мертвими. 

Про такі дані йдеться в другому дослідженні “Крим SOS”, яке присвячено 15 жертвам насильницьких зникнень у Криму. Дослідження ґрунтується на інформації від родичів і адвокатів зниклих, прямих і непрямих свідків цих злочинів, українських правоохоронних органів та на інформації з відкритих джерел.

Про долю та місце перебування 15 з них досі нічого не відомо. Наразі безвісти зниклими вважаються Тимур Шаймарданов, Сейран Зінедінов, Іслям Джеппаров, Джевдет Іслямов, Ескендер Апселямов, Мухтар Арісланов, Руслан Ганієв, Арлен Терехов, Ервін Ібрагімов, Ескендер Ібраїмов, Валерій Ващук, Іван Бондарець, Василь Черниш, Федір Костенко та Арсен Алієв.

Це проукраїнські та кримськотатарські активісти або родичі когось із них. Де-факто кримська влада чинить величезний тиск на представників цих груп, оскільки вона сприймає їх як явних чи прихованих опонентів окупації Криму.

Дослідники “Крим SOS” звертають увагу, що в 11 з 15 згаданих випадків є докази причетності державних органів РФ або підконтрольних їй формувань до насильницьких зникнень і . Вони звертають увагу на обставини, які свідчать, що ці 11 випадків підпадають під визначення злочину проти людяності, адже є частиною широкомасштабних або систематичних нападів на проукраїнських активістів та кримських татар або їхніх родичів.

“Крим SOS” наголошує, що окупаційні правоохоронні органи не провели ефективного розслідування жодної з 15 справ насильницьких зникнень. У випадках із Валерієм Ващуком, Іваном Бондарцем і Василем Чернишем навіть не порушили кримінальних справ.

У дев’яти порушених справах і слідство було зупинено.

Під час підготовки матеріалів дослідники зрозуміли, що було досить багато свідків насильницьких зникнень, які можуть володіти релевантною інформацією. Утім, вони бояться її озвучити через загрозу кримінального переслідування або повторення долі зниклих. Правозахисники вказують на п’ять справ, де вони зафіксували залякування родичів і свідків насильницьких зникнень з боку де-факто правоохоронних органів.

“Мене і мою сестру допитували не як потерпілу сторону, а як обвинувачених, які нібито причетні до злочину. На допиті один з керівників Слідчого комітету нам сказав, що час звикати до цього: на Кавказі люди щодня зникають. А свідка, який повідомив нам, що бачив викрадення, засудили за незрозумілою статтею. Зараз він не живе в Криму і боїться сюди їхати. Це не можна назвати слідством. Вони замітали сліди й залякували свідків”, – розповів Абдурешит Джеппаров, координатор Кримської контактної групи з прав людини та батько викраденого Ісляма Джеппарова. 

Під час обговорення другої теми презентації представник Прокуратури Автономної Республіки Крим та Севастополя Кирило Копійка повідомив, що прокуратура відкрила кримінальні провадження щодо насильницьких зникнень в окупованому Криму і встановила підозрюваних у деяких справах, проте ефективне розслідування і притягнення до кримінальної відповідальності винних у цих злочинах ускладнене через те, що українські слідчі не мають доступу до Криму.

Аналітик “Крим SOS” Євгеній Ярошенко вважає, що українська влада має докладати більше зусиль у питанні пошуку жертв насильницьких зникнень у Криму та розслідуванні цих злочинів.

“Є таке системне побажання до української влади – пріоритезувати питання насильницьких зникнень. Бо порівняно з іншими жахливими порушеннями прав людини в окупованому Криму цим злочинам не приділяється достатньої уваги”, – сказав Євгеній Ярошенко.

Він також вважає, що впровадження персональних санкцій з боку міжнародних партнерів України проти причетних до справ про насильницькі зникнення може позитивно вплинути на перебіг розслідувань цих справ.

“Уявімо собі: є пересічний посадовець, наприклад прокурор чи суддя, який ухвалював рішення не на користь родин зниклих, внаслідок чого розслідування блокується. Якщо цей посадовець побачить себе в санкційному списку, якщо в нього буде заборона на поїздки в цивілізовані країни чи якісь інші обмеження, він задумається, чи варто далі долучатися до гучних справ із порушеннями прав людини й чи варто взагалі працювати на цей репресивний політичний режим”, – пояснив Ярошенко.