Влада має допомогти людям у СІЗО та інтернатах Донбасу

Державні структури не забезпечили вчасну евакуацію людей з місць несвободи на Донбасі. Постачанням харчів і ліків, а також евакуацією людей займаються переважно керівники закладів та волонтери. 

Про це повідомили на брифінгу представники групи моніторів “Національного превентивного механізму” та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, які відвідали місця несвободи у зоні АТО – зокрема Маріупольський слідчий ізолятор, психоневрологічні інтернати, будинки для престарілих, інтернати для дітей та інші установи в Новоайдарі, Кремінній, Дзержинську, Краматорську, Красному Лимані, Слов’янську, Станиці Луганській.

Голова правління Центру інформації про права людини Тетяна Печончик зазначила: “Дуже багато було розмов про заручників та їх звільнення, але мало говорилося про людей, які фактично стали заручниками в квадраті. Мова йде про тих людей, які знаходяться у місцях несвободи. До таких місць ми відносимо не тільки місця позбавлення волі, заклади пенітенціарної системи, але і заклади, де людина знаходиться під опікою держави – це, наприклад, соціальні заклади, такі, як психоневрологічні інтернати, геріатричні пансіонати та інші. І спільною рисою всіх цих закладів є те, що людина, як правило, не може їх залишити, і вона перебуває там під опікою або під контролем держави“.

Одна з найбільших проблем у тому, що не було вчасно проведено евакуацію з захоплених територій. Частина закладів були евакуйовані повністю або частково, частина залишилася там, і про людей, що залишилися, дуже мало відомо. Наприклад, про Горлівський інтернат для людей з інвалідністю було відомо, що евакуацію проводили, але 20 людей, що були лежачими, евакуювати не встигли. Станом на лютий з цих 20 людей живими залишилось тільки п’ятеро, говорить Тетяна Печончик.

Після візитів моніторингової групи до місць несвободи на території, підконтрольній Україні, виявилося, що відсутня координація між різними відомствами і міністерствами щодо ситуації у таких закладах. Немає спільного розуміння того, що робити, якщо ситуація на території загострюється, та як унеможливити порушення прав людини. Евакуація ускладнюється тим, що деякі заклади підпорядковані місцевій владі, тому вивезти людей інколи можна лише в межах області. Також є проблемою те, що не всі заклади були готові до конфлікту на Сході та не підготували підвали для укриття підопічних.

Багато закладів перенаселені – наприклад, у Слов’янському психоневрологічному інтернаті, розрахованому на 320 осіб, на момент візиту моніторингової групи перебувало близько 600 осіб, бо туди було евакуйовано 365 жінок з Торезького психоневрологічного інтернату. Монітори відзначають, що це було потрібно зробити, але люди не можуть тривалий час перебувати в таких умовах, коли, наприклад, у кімнатах навіть немає проходів між ліжками.

За словами Олександра Гатіятулліна, монітора “Національного превентивного механізму” та спеціаліста відділу адвокації та юридичної підтримки ВБО “Всеукраїнська мережа людей, що живуть з ВІЛ”, на території Донецької та Луганської областей було 36 закладів Державної пенітенціарної служби, і лише 7 з них лишилися їй підпорядкованими, інші перейшли під контроль “ДНР” та “ЛНР”, але люди у цих установах залишились. 500 з них, що мають ВІЛ-СНІД, отримують АРТ-терапію, яку до закладів пенітенціарної служби постачають представники організації.

“Державна пенітенціарна служба з літа минулого року відмовилася постачати туди препарати, і не лише в установи, що не контролюються українським урядом, але і у ті, що лишилися у підпорядкуванні служби“, – відзначив Гатіятуллін.

Ще у травні-червні була можливість евакуювати цих людей, були відповідні плани, але окрім вказівок нічого не було зроблено. А така евакуація є комплексним процесом, тому координація мала відбуватися із залізницею, Нацгвардією, штабом АТО. Монітори виявили, що, наприклад, у Артемівському СІЗО протягом 8 місяців не відбувалося етапування засуджених, серед яких були люди, що хворіли на туберкульоз та потребували спеціального лікування. Після візиту вдалося вирішити проблему етапування, а також постачання ліків до Маріупольського СІЗО.

“У ході конфлікту в Донецькій і Луганської областях, за офіційними даними, було вбито понад 65 і поранено 127 дітей (станом на 23.03.15). Відомості про загиблих вихованців інтернатних установ відсутні. Є дані про загибель двох підопічних у геріатричних інтернатах“, – повідомила заступник керівника департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму при Уповноваженому ВР з прав людини Олена Темченко.

Вона зазначила, що вивезти людей, які перебувають у таких установах на непідконтрольних територіях, фактично неможливо – бойовики просто не пропускають їх через блок-пости.

Андрій Черноусов, голова ВГО “Асоціація незалежних моніторів”, розповів, що нещодавно вони завершили проведення телефонного опитування місць несвободи, які знаходяться на територіях так званих “республік” – було опитано 141 такий заклад.

“На жаль, відповіли нам лише 24 установи, бо решта або евакуйовані й закриті, або пошкоджено зв’язок з ними, або відверто кажуть, що вони вже не є частиною України і не будуть давати інформацію людям, які телефонують з України”, – зазначив Черноусов.

За його словами, ситуація з психоневрологічними інтернатами, психіатричними лікарнями у зоні АТО була поганою і до початку конфлікту, вони були недофінансовані та недообладнані. З початком бойових дій ситуація погіршилася, бо поїхав кваліфікований персонал, елементарно немає продуктів харчування та ліків для хронічних хворих.

“Коли питають, чи підтримують вони Україну чи “ДНР” – я так думаю, що багато з них вже нікого не підтримують, бо єдине питання, яке сьогодні в них є: як вижити, як прожити до завтрашнього дня?“, – сказав Черноусов.

Він зазначив, що його організація здійснює моніторинг та передає дані у ВООЗ, ОБСЄ, ООН. І якщо в держави буде конкретний план допомоги людям у місцях несвободи, то міжнародна спільнота профінансує цю ініціативу, бо насправді йдеться про невеликі кошти. 

Держава має якнайшвидше розробити такий план, зазначають у моніторинговій групі. Для цього з початку здійснення візитів до зони АТО в рамках “Національного превентивного механізму” було підготовано 20 звернень до прем’єр-міністра України та відповідних міністерств і відомств.