Україна відмовила російському активісту у статусі біженця
Російський активіст Олексій Вєтров, якому відмовили в статусі біженця у Україні, поділився досвідом взаємодії з українською міграційною службою.
Як повідомляє Євромайдан SOS, Олексій Вєтров подавав позов до Державної міграційної служби України про відмову у наданні статусу біженця або особи, яка вимагає додаткового захисту. Окружний адміністративний суд Вінницької області відмовив Вєтрову, залишивши в силі рішення міграційної служби. Активіст звертає увагу на аргументи, якими керувалася міграційна служба при захисті свого рішення.
“Протоколи затримань російської поліцією і “адміністративних правопорушень” я надавав як докази своїх слів про порушення в Росії прав громадян, про порушення країною власних законів і міжнародних, про свавілля поліції та судів. Але з точки зору чиновника міграційки – я хуліган, ось же у протоколах написано: “чинив непокору законним вимогам співробітника поліції”, “чинив опір”, “скоїв самоуправство”. І оскільки таких протоколів безліч, отже, я – хуліган-рецидивіст, що б’є поліцію при затриманні! Такий висновок робить міграційка України“, – пише Вєтров на своїй facebook-сторінці.
Також він зазначає, що, як виявилося, посадовці міграційної служби розцінюють і протоколи про участь у несанкціонованих акціях як додатковий привід для відмови. За їхньою логікою, якщо акції несанкціоновані, то участь у них є незаконною, а все, що робить російська поліція відносно протестувальників, є законним. Крім того, на думку українських посадовців, переслідуваним у Росії може вважатися тільки член партії, офіційно забороненої у Росії. А інтерес до активістів з боку Центру протидії екстремізму, ФСБ чи кримінального розшуку розцінюється українськими посадовцями як підозра у злочинах або екстремістської діяльності.
За словами Вєтрова, міграційна служба – недружня до російських політемігрантів: “Їхнє завдання – не з’ясувати обставини вашої справи, не знайти спільно із заявником докази вашого переслідування або небезпеки на батьківщині, не всіляко допомагати заявнику у ході всього процесу, як того вимагають інструкції та методики УВКБ ООН (вони зовсім ігноруються). Вони будуть жонглювати своїми питаннями і вашими відповідями на співбесідах, висмикувати їх з контексту, щоб спотворити зміст, залишати у протоколі вивірені формулювання, а не дослівно весь текст і суть співбесіди за багато днів. Їхнє завдання – обґрунтувати відмову, та й то лише у суді, спочатку вам відмовлять зовсім без обґрунтування. Такий мій досвід. Я не можу стверджувати що це – політика держави Україна або ж упереджене ставлення конкретного чинуші”.
При цьому, зауважує активіст, суспільство в Україні майже так само, як і у Росії, існує окремо від держави: місцеві жителі надають Олексію всю можливу підтримку, принаймні моральну.
Олексій переїхав до України у травні 2014 року з Нижнього Новгорода. Він регулярно брав участь у акціях протесту як у Нижньому Новгороді, так і в Москві. На його думку, його оголосили в розшук після участі у акціях протесту у Москві у лютому минулого року, на яких порушувалися теми “Болотної справи” і розстрілів на українському Майдані.
