У СІЗО помер свавільно ув’язнений Олександр Рафальський
Сьогодні вночі у Лук’янівському СІЗО помер засуджений до довічного ув’язнення Олександр Рафальський, який, за твердженнями низки українських та міжнародних правозахисників, був засуджений незаконно.
Про це повідомляє на своїй сторінці у Facebook ГО “Майдан – громадський контроль”.
За повідомленням, Рафальський раптово помер від серцевого нападу 20 жовтня на 46 році життя у київському СІЗО №13. Організація згадує Олександра, як борця за права незаконно засуджених і за прийняття законопроекту 2033а про перегляд справ і виправлення судових помилок.
“Думаємо, що його смерть стане останньою краплею в питанні прийняття законопроекту 2033а, який дає шанс незаконно засудженим на перегляд їх кримінальних справ. ГО “Майдан-Громадський контроль” висловлює свої співчуття родині померлого Рафальського, в якій чекалося поповнення, так як дружина Олександра вагітна. Вічна пам’ять тобі, Олександре, і земля нехай тобі буде пухом”, – ідеться в повідомленні.
У прес-службі ДПтС підтвердили Центру інформації про права людини смерть Олександра Рафальського.
“О 2:15 до чергової частини надійшла інформація, що Олександр Рафальський знаходиться без свідомості. До місця події було відправлено оперативну групу з черговим фельдшером, який провів заходи реанімаційного характеру. Також було викликано бригаду екстреної швидкої допомоги, яка о 2:45 констатувала смерть”, – розповіла Тетяна Шулімова, начальник сектору у зв’язках зі ЗМІ управління ДПтСУ Києва та області.
За її словами, попередня причина смерті – гостра серцева корональна недостатність, але наразі проводиться експертиза для встановлення остаточної причини смерті.
Як відомо, Олександр Рафальський, звинувачений у вбивстві п’ятьох людей, отримав довічне ув’язнення. Рафальського били гумовими кийками, катували електричним струмом, стріляли над головою холостими патронами, вивозили до лісу копати собі могилу. Олександр так і не зізнався у вбивстві та не підписав явку. Попри це був засуджений: проти нього свідчили інші затримані — також, за словами його матері Тамари Рафальської, під тиском міліції.
Правозахисник Харківської правозахисної групи Андрій Діденко каже, що це третя смерть довічно засудженого, вину якого правозахисна спільнота піддає сумніву.
“Першим був Віктор Харченко. Ще правозахисник Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадій Бущенко фіксував тілесні ушкодження. Медики твердять, що він помер від серцевого нападу. Другий фігурант – Степан Чернак так само помер від серцевого нападу”, – розповідає він.
За словами Діденка, наразі відкриті дві кримінальні справи за статтями 365 (перевищення службових повноважень), 272 (фабрикація кримінальних справ), 185 (крадіжка), 186 (грабіж) КК України стосовно людей, які катували Олександра Рафальського, та проти слідчого Василя Кармана, який пішов на підвищення в Генпрокуратурі. Але вже понад півтора роки у цих справах не оголошується підозра.
“Для розслідування цих кримінальних проваджень Олександра Рафалького етапували із Вінницького СІЗО, де він відбував покарання. Він понад півтора роки перебував у 13-му СІЗО в статусі потерпілого”, – розповідає Андрій Діденко.
Правозахисники зауважують, що прокуратура час від часу закриває кримінальні провадження, а суд знову відкриває, бо на засідання приходять журналісти, спостерігачі Моніторингової місії ООН.
Проект закону №2033а запроваджує тимчасовий механізм перегляду вироків у кримінальних справах, де людей засудили без належної доказової бази. Переглядатимуть ті справи, вироки яких винесли під час дії Кримінального-процесуального кодексу 1960 року.
Законопроект містить виключний перелік підстав для перегляду:
1) обвинувальний вирок, за відсутності інших доказів, які поза розумним сумнівом доводять вину засудженого, ґрунтується на:
— показаннях особи, отриманих внаслідок порушення права не свідчити проти себе;
— суперечливих свідченнях або свідченнях особи, яка отримала певну вигоду внаслідок засудження;
— викривлених обставинах, які очевидно не відповідають доказам у справі;
— обставинах, встановлених з істотним порушенням права особи на захист;
2) суд ухвалив обвинувальний вирок, невмотивовано відкинувши докази, що виправдовують засудженого;
3) призначене засудженому покарання вочевидь неспівмірне (занадто суворе) вчиненому злочину;
4) покарання у виді довічного позбавлення волі суд призначив без наведення обґрунтування неможливості призначення покарання на визначений строк.
У липні рідні довічно засуджених проводили голодування на знак протесту проти того, що в парламенті не хочуть ставити на голосування у другому читанні законопроект №2033а. У голодуванні також брала участь мати Олександра, голова руху “Громадське спонукання” Тамара Рафальська.
Раніше позапартійний депутат Віктор Чумак заявив, що БПП і “Народний фронт” через тиск від Генпрокуратури протидіють ухваленню законопроекту №2033а.
У Верховній Раді була проведена виставка, яка розкриває 8 історій довічно засуджених, у яких правозахисники наголошують на судових помилках.
Також 11 жовтня під час круглого столу “Відсутність в Україні механізму виправлення судових помилок” в офісі омбудсмана було презентовано відеофільм “Свавільно засудженим – волю”.
