Шкільні служби порозуміння. У Чернігові учнів навчають мирно вирішувати конфлікти
Після жорстокої бійки школярок Чернігів реагує створенням служб порозуміння, у яких учні-медіатори допомагають вирішувати конфлікти.
У квітні 2017 року Україну вразила жорстокість сутички між чернігівськими підлітками. Кілька десятків глядачів записували на мобільні телефони, як троє дівчат ногами та руками добивають ученицю Поліну Малоштан. На це у місті відреагували створенням служб порозуміння, які працюють у кількох школах. Розповідаємо, що це за служби і навіщо вони потрібні.
Натхненник служб порозуміння – Чернігівський громадський комітет захисту прав людини. Керівниця програм комітету Катерина Данькова згадує, що після події в місті її організація провела стратегічну сесію. Адміністрації шкіл, управління освіти, місцеві депутати й активісти – усі вони шукали вирішення безпекових проблем у школах і зупинилися на практиці медіації. Це вид альтернативного врегулювання спорів, який за допомогою посередника допомагає проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників конфлікту.
“Бійка дівчат дала розуміння вчителям, що медіація необхідна. Після обговорень з усіма зацікавленими сторонами в Чернігові обрали три пілотні школи, де почали створювати шкільні служби порозуміння”, – розповідає вона. У пілотний проект потрапили ліцей №22, школа №29 і гімназія №31.
Разом з Інститутом миру та порозуміння комітет організував презентацію для учнів 9-х і 10-х класів. Діти заповнили анкету, де визначились, чи могли б вони бути медіаторами і хто для них є лідером довіри, кому б вони могли довіритись у конфліктній ситуації і дослухатися до порад. Після цього навчальні заклади відібрали 26 учнів, які разом із соціальними педагогами пройшли чотириденний базовий тренінг з медіації.
Ліна Павленок (15 років) із гімназії №31 зізнається, що в її родині стаються конфлікти і вона хотіла б з новими знаннями допомогти їх вирішувати. Зараз школярка визначається з вибором майбутньої професії. Ліна цікавиться психологією і хоче зрозуміти, чи дійсно з цим фахом вона бажає пов’язати свою майбутню професійну діяльність.
Михайло Коленько (16 років) розповідає про свою мотивацію участі в службі порозуміння. Хлопець працює на ігровому сервері, де постійно в режимі онлайн перебувають три з половиною тисячі користувачів. Щомісяця йому доводиться залагоджувати до трьох конфліктних ситуацій.
“Я хочу навчитися вирішувати конфлікти й зрозуміло доносити гравцям, що порозуміння потрібне насамперед їм”, – каже учень Чернігівського ліцею №22.
ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТІВ
Мирити учнів, що ворогують, у Чернігові почали із жовтня минулого року. Допомога шкільних медіаторів потрібна щотижня. Соціальна педагогиня ліцею Наталя Саєнко розповідає, що будь-хто із школярів може повідомити їй про конфлікт. Далі двоє медіаторів зголошуються у Viber-групі й опікуються сторонами, які конфліктують, на великій 15-хвилинній перерві або після уроків.
“На початку роботи ми розповідаємо, хто ми такі та які наші принципи роботи. А це добровільність, розподіл відповідальності, нейтральність, конфіденційність, – пояснює Анна Ісаєва (14 років) із гімназії №31. – Конфіденційність у медіації вкрай важлива. Ми не можемо ні з ким обговорювати ситуацію поза класом. Провели медіацію і забули про конфлікт”.
Ольга Виноградова (14 років) вказує, що під час спілкування потрібно зрозуміти причину конфлікту. Знаючи її, сторонам легше домовлятись.
“Під час останньої медіації ми довго не могли зрозуміти причини, чому людина дала відсіч. Вона казала, що це її захисна реакція. Але в конфліктах завжди є причини. Можливо, сторони недолюблюють одна одну ще з початкової школи. Це не може бути просто захисною реакцією”, – дивується учениця Чернігівської гімназії №31.
Медіатор наштовхує ворожі сторони на вирішення конфлікту, пояснює Валерія Локаєнко (15 років) зі школи №22.
“Я сприймаю себе місточком між людьми, допомагаючи самостійно знайти необхідний для них компроміс”, – коментує вона.
Діти пояснюють, що, вирішуючи конфлікт, медіатор не має права ставати на жоден бік. Також вони не можуть озвучувати, що якийсь конфлікт незначний.
“Для когось він точно видається вкрай важливим. Якщо медіатор це озвучить – одна із сторін образиться і не буде йти на контакт”, – пояснює Ліна Павленок.
“Кожен конфлікт потребує залученості медіаторів. І не важливо, чи він великий, чи маленький. Ми завжди будемо на обох сторонах і ніколи не станемо на чиюсь одну. Яким би не був конфлікт, ми завжди допоможемо”, – додає Ірина Старикова (15 років) із Чернігівської гімназії №31.
Загалом школярі-медіатори називають свою роботу ефективною. Після такого спілкування діти, що конфліктують, більше не звертались із тією ж самою проблемою. Винятками є ситуації, коли хтось із сторін каже неправду або нещирий.
