Дрес-код чи дискримінація?
Коли людину у військовій формі не пустили в громадський заклад — це дія дрес-коду чи прояви дискримінації?
За останній місяць у ЗМІ кілька разів з’являлася інформація, як у кафе чи нічний клуб не пускали людей у військовій формі. Таких випадків не так уже й багато, щоб говорити про певні негативні тенденції. Більше того, у тих повідомленнях – мінімум фактів. Зате однозначні акценти: мовляв, працівники кафе відмовляли військовим, бо “війна десь там, а тут просимо не турбувати!”.
Експеримент із формою
Один із перших інцидентів стався у ніч із 2 на 3 березня 2015 року в Києві, коли адміністрація закладу L’Kafa Cafe відмовила в доступі до зони караоке військовослужбовцеві у форменому одязі.
Обґрунтуванням такої відмови стали вимоги щодо дрес-коду, який діє в усій ресторанній мережі й забороняє відвідання закладів харчування людям у військовій формі.
Схожий випадок стався в Миколаєві 9 березня 2015 р. в кафе “Де Густо”, де нібито адміністраторка попросила трьох військовослужбовців у формі не заходити в кафе, бо “їхній зовнішній вигляд напружуватиме інших клієнтів”.
Після ситуації в Києві директорка мережі ресторанів L’Kafa Cafe повідомила, що встановлений адміністрацією дрес-код не містить жодної заборони на перебування людей у військовій формі, та вибачилася.
Стосовно ж випадку в Миколаєві — виявилося, що жінка, яка забороняла вхід до кафе військовослужбовцям на правах адміністратора, не мала до закладу жодного стосунку.
Недавно у ЗМІ знову просочилася інформація, що людину у військовій формі не пускали на територію торгового центру “Глобус” у Києві.
Представникам Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) — директору зі стратегічних справ Михайлу Тарахкалу та Назару Лосюку — така реакція охоронця на форму видалася неадекватною. Тож правозахисники вирішили пройтися “Глобусом”. Назар, до речі, військовослужбовець і носить форму.
Прогулюючись торговим центром, правозахисники зустріли ще одного вояку. Але ніхто з охоронців чи адміністрації закладу їх не зачіпав.
Михайло Тарахкало навіть сумно пожартував: “Шкода, я би судився, якби не пустили…” Михайло зв’язався з одним із постраждалих й пропонував звернутися до суду, щоб захистити свої права, але чоловік відмовився.
“Я був би дуже обережний із поняттям дрес-коду. Дрес-код може стосуватися неохайності. Наприклад, від людини погано пахне, вона в порваному, брудному одязі заходить до ресторану, де їдять, відпочивають… Усі розуміють, що в людей, які там перебувають, може виникнути через це бажання залишити заклад. Звісно, власнику ресторану це невигідно. У такому разі людині можна обґрунтовано пояснити: “Вибачте, ви не можете зайти в наш заклад, в якому діє певний дрес-код. Будь ласка, перевдягніться, помийтеся і приходьте, — ми вас залюбки обслужимо”, — коментує експерт.
На думку правозахисника, якщо військова форма потрапляє під обмеження, це вже занадто.
“Чи є тут дискримінація? Складно оцінювати. Однак очевидно, що чиниться тиск на людей, які носять форму”, — прокоментував правозахисник.
Воєнна тема — не те, на чому варто спекулювати
Українська дизайнерка Оксана Караванська була щиро здивована, почувши про цю ситуацію.
“Якщо ти йдеш у ресторан, то там, безперечно, є дрес-код і діє фейс-контроль. Кожен ресторан встановлює свої правила. Але я не вірю, що є кафе, куди б не пустили військових…” — прокоментувала дизайнерка.
Караванська також додала, що мода — соціальне явище, і в ній мотивується все те, що відбувається у суспільстві. Однак воєнна тема — це не те, на чому варто спекулювати.
Пояснення омбудсмана
Крапки над “і” розставили в секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Не так давно було оприлюднено заяву щодо дискримінації військовослужбовців у сфері доступу до товарів та послуг.
Зокрема, в ній йшлося про право громадських закладів встановлювати певні умови доступу до товарів або послуг, які вони надають необмеженому колу осіб на підставі публічного договору, що випливає із положень ст. 633 Цивільного кодексу України.
“Такими умовами, наприклад, можуть бути і певні вимоги до зовнішнього вигляду, або так званий дрес-код. Водночас це право не є абсолютним, — умови доступу до товарів і послуг (зокрема обмежувальні), які встановлюються громадськими закладами, не можуть суперечити приписам законодавства, бути невизначеними, невмотивованими, вибірковими, а також такими, що становлять пряму дискримінацію або призводять до непрямої дискримінації за певними ознаками споживача”, — йдеться у заяві.
Також Закон України “Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні”, дія якого поширюється і на сферу доступу до товарів та послуг (ст. 4), встановлює, що прямою дискримінацією є ситуація, коли з особою за її певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою в аналогічній ситуації (ст. 1). Менш прихильне поводження при цьому полягає в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами (ст. 1).
Водночас непрямою дискримінацією є ситуація, коли внаслідок реалізації формально нейтральних правових норм чи критеріїв оцінки для особи виникають менш сприятливі умови, порівняно з іншими.
Винятками є лише ті ситуації, коли менш сприятливі умови мають обґрунтовану мету — наприклад, забезпечення громадської безпеки у закладі.
А в даному разі дискримінація щодо військовослужбовців буде за ознакою роду діяльності (професії).
Як прокоментував начальник відділу з питань недискримінації секретаріату Уповноваженого Сергій Пономарьов, під час вивчення цієї ситуації спиралися насамперед на баланс між правом закладів встановлювати дрес-код та правом людини, рід заняття (професія) якої вимагає носіння певної уніформи, користуватися послугами цих закладів.
“Чи не створюватиме це іншу проблему: якщо можна людям у формі — отже, має бути дозволено і всім іншим? Наприклад, зайти в ресторан у спортивному одязі, якщо це спортсмен.
Та основоположним принципом стало те, що вимоги до дрес-коду не можуть бути дискримінаційними. Це перший момент.
По-друге, носіння військової форми — питання дуже жорстко врегульоване. Є занадто багато вимог до військових, коли вони мають бути у формі. І це майже 90% часу. І в людини не так багато варіантів, коли вона може перевдягнутися. Причому чітко регламентована і сама форма. Буденна форма — одна. Якщо це парадний захід — військовослужбовець має бути в парадній формі. Тож якщо публічний заклад висуває такі обмеження, як перевдягнутися чи змінити одяг, — це є непропорційними обмеженнями. На відміну від спортсменів, які зобов’язані носити форму хіба що на стадіоні, а в будь-який інший час вони мають можливість перевдягнутися”, — пояснив Пономарьов.
Цікаво, що в секретаріаті омбудсмана не одразу дійшли до такого висновку — із цього приводу розгорнулася ціла дискусія.
“Наша перша реакція: ця ситуація неприємна, але й закріплене законодавством право встановлювати вимоги щодо дрес-коду має дотримуватися. Та наступного дня, відсунувши емоції вбік, ми почали розкладати ситуацію на складові. І вималювалася дуже чітка дискримінаційна картина”, — зауважив Пономарьов.
У своїй заяві омбудсман також закликала заклади, зокрема громадського харчування, уникати встановлення дискримінаційних вимог дрес-коду або інших умов доступу до товарів та послуг, а також нагадала, що за порушення вимог антидискримінаційного законодавства встановлена цивільна, адміністративна і навіть кримінальна відповідальність (ст. 16).
І якщо вже така ситуація трапилася — не варто мовчати.
Михайло Тарахкало з УГСПЛ навіть запропонував стислий інструктаж, як діяти: “Спробуйте зафіксувати цей факт, краще всього — на відео. Також важливі показання свідків (друзі, знайомі, ті, хто опинився поруч під час конфлікту). Попросіть докладно викласти причину відмови пропустити вас. І зі своєю скаргою звертайтеся в УГСПЛ — там нададуть юридичну підтримку”.
