Зв’язок з українцями в окупації: як змінилася робота медіа з прифронтових і окупованих регіонів

Виїжджати чи залишитися на місці й продовжувати працювати в постійній загрозі життю? Це питання стало одним з найважливіших для журналістів, які працювали в районах поблизу лінії фронту. Разом з колегами-дослідниками Media Development Foundation ми опитали 10 редакцій із прифронтових і окупованих регіонів. Щонайменше в половини опитаних редакцій хоча б один працівник релокувався до безпечніших регіонів України або за кордон.

Проте навіть переїзд супроводжувався додатковими ризиками – що довше тривала війна, то більше можливостей мала окупаційна влада для формування списків журналістів для атак чи затримання.

Зрештою, в окупації стало помітно менше українських редакцій. Відповідно, й інформації з боку України теж менше. Щоб хоч якось підтримувати зв’язок з Україною, люди, які залишилися в окупації, почали гуртуватися навколо українських медіа. Вони стали активніше споживати контент українських редакцій, надавати зворотний зв’язок, допомагати, коли потрібно.

Велика Писарівка, зруйноване терапевтичне відділення місцевої лікарні, 2023 рік. Фото: Трибуна.Суми

Своєю чергою редакції трансформували свою роботу під потреби аудиторії: першими інформували про події на місцях, обстріли, дії окупаційної влади, евакуацію, розвінчували фейки та пропаганду.

Деякі медіаменеджери розповіли нам, що на початку повномасштабного вторгнення їхні редакції перетворилися на волонтерські центри, які займалися всім – від роздавання гуманітарної допомоги до інформування щодо евакуації. Їм надходили сотні запитів про допомогу на день. Зокрема, ці медіа пояснювали аудиторії, як себе поводити, модерували процеси пошуку родичів, виїзду з міста тощо.

“У нас до вторгнення був чат (з надання допомоги. – Ред.). 24 лютого зранку там було 233 людини, ввечері вже було 2400 людей, а наступного дня – 4000 людей. Тому 26 лютого ми почали розуміти, що не витягуємо. Бувало, що запитів у телеграмі особисто мені надходило понад 500 від невідомих людей – від їжі до “вивезіть мою бабусю”, – розповіли нам у редакції з півночі.

Лояльні до медіа жителі окупованих регіонів навіть ставали для них волонтерами та інформаторами, які постачали журналістам інформацію “з поля”. Утім, не всі новини від інформаторів потрапляють до стрічки. Іноді журналісти просто не публікують те, що надійшло від місцевих жителів, бо легко ідентифікувати автора цієї інформації.

Якщо ж редакція все ж вирішує публікувати новини інформаторів, то вибирають особливо обережний тон “оф войс”. Зокрема, медіа не звинувачують місцевих жителів у тому, що вони залишаються під окупацією. Журналісти нагадують про евакуацію, але не тиснуть на людей.

“Не можна пояснювати, як усім жити. Не змушувати виїжджати, бо не всі можуть”, – кажуть у редакції з півдня.

І попри те, що редакції мають окремі захищені способи зв’язку з інформаторами, часом люди потрапляють в окупаційні в’язниці. З інтерв’ю нам відомий щонайменше один такий випадок за останній час.

Село Водяне під Донецьком, 2022 рік. Фото: Вільне радіо

Наразі окупаційна влада посилила контроль на виїзді з тимчасово окупованих територій та контроль щодо інформаторів. Відповідно, інформації меншає – набагато складніше зараз отримувати новини з маленьких містечок і сіл. Ось що розповіла редакція з півдня:

“Лише 10–15% людей залишилися в цих [маленьких] містах. Це переважно люди похилого віку – серед них майже неможливо знайти інформаторів. Це наш найбільший і найстрашніший виклик, що ми не знаємо, що відбувається там. Крім того, росіяни вимикають зв’язок”.

Наразі, за словами прифронтових редакцій, найдоступнішим каналом комунікації там залишається мережа “Телеграм”, тому практично всі опитані редакції розвивають свої телеграм-канали. У цьому месенджері редакції намагаються робити якомога детальніший опис новини, бо посилання на сайт, найімовірніше, не спрацюють. Споживачі з ТОТ не зможуть просто перейти за лінком та прочитати весь матеріал через блокування сайтів з боку окупаційної влади.

“Ми знаємо, що вони не можуть заходити на наш сайт через блокування Роскомнаглядом. Лівобережна Херсонщина отримує інтернет через Крим з Росії. Тому ми сконцентрувалися зараз на роботі в телеграмі, бо знаємо, що для читачів це зручно”, – розповіли в редакції з півдня.

Поліна Липова, дослідниця Media Development Foundation