Звільнення “майданівських” суддів: сумнівні результати
Нещодавно Вища рада юстиції почала надавати перші рекомендації на звільнення суддів, які розправлялися з учасниками Євро- та Автомайдану. Здавалося б, нарешті настав час розплати. І тепер жодний суддя, який два роки тому порушив закон та присягу, не втече від покарання. Проте результати роботи ВРЮ довели, що це далеко не так.
Вибірковість покарання
Спершу обурення громадськості викликало рішення ВРЮ про перегляд висновків створеної на вимогу закону “Про відновлення довіри до судової влади в Україні” Тимчасової спеціальної комісії (ТСК) з перевірки суддів загальної юрисдикції. Йдеться про висновки щодо 46 “майданівських” суддів, які виносили рішення проти активістів масових акцій протестів в Україні в період з 21 листопада 2013 року по 11 квітня 2014 року (розгляд ще майже 300 таких справ не відбувся у зв’язку із завершенням строку діяльності ТСК), у діях яких наявні ознаки порушення присяги. Їх мали б затвердити члени ВРЮ, надавши відповідні подання на звільнення до Верховної Ради. Але вони вирішили розглядати кожний такий висновок спочатку, за повною процедурою. Це, на думку голови Громадського люстраційного комітету Олександри Дрік, не лише загальмувало сам процес притягнення “майданівських” суддів до відповідальності, а й створило підстави для оскарження рішення ВРЮ у суді.
Згодом виявилося, що не всі судді, яких ТСК рекомендувало звільнити, втратять свою посаду. Виключенням стала справа судді Шевченківського районного суду Києва Наталії Сіромашенко. Вона відзначилася прийняттям рішення по відношенню до учасника Автомайдану, якого на три місяці позбавила права керувати всіма видами транспортних засобів. Хоча він ніколи не отримував водійського посвідчення та не керував автомобілем. Відтак суддя порушила принцип верховенства права та індивідуальної відповідальності. Попри це, ВРЮ 15 жовтня цього року не рекомендувала її звільнити.
Примітно, що в рішенні цього органу перелічені усі порушення закону судді Сіромашенко. Приводом для її залишення на посаді виявилося лише те, що рішення про звільнення “не набрало необхідної кількості голосів членів Вищої ради юстиції, як того вимагає положення частини шостої статті 32 Закону України “Про Вищу раду юстиції”. Як бачимо, більш переконливої аргументації навіть не намагалися навести члени ВРЮ. Скидається на те, що вони таким чином вирішили покривати відверте нехтування суддею законом.
Зміна політичної орієнтації
Це – не єдина відмова у задоволенні рішення про звільнення “майданівського” судді. Залишили на посаді члени ВРЮ також суддю Деснянського районного суду Києва Олексія Панасюка, який для євромайданівця обрав санкцію – тримання під вартою. Якою була їхня мотивація, на жаль, сказати важко, оскільки своє рішення відносно цього судді вони чомусь не оприлюднили.
Такі ж випадки незгоди з висновками ТСК траплялися й на рівні дисциплінарної секції ВРЮ, що з огляду на те, як формувався у нинішніх політичних реаліях новий склад цього органу, в якому більшість представляють судді, не викликає великого здивування. Адже, попри намагання громадськості не допустити до ВРЮ політично заангажованих, із заплямованою репутацією людей, цього не вдалося зробити на сто відсотків. У результаті значна кількість її членів мають зв’язки з чинною владою. Ба, більше! Наймолодший з них – Олексій Маловацький, який був заступником керівника юридичної служби кандидата у президенти Петра Порошенка у 2014 році та 84 номером у списку БПП на парламентських виборах того ж року, нещодавно, тобто через кілька місяців після початку роботи у ВРЮ, отримав звання “Заслуженого юриста України”.
Та навіть ті члени, які мали велику підтримку громадськості, як от, приміром, суддя Оболонського районного суду Києва Ірина Мамонтова, не виправдали її. Адже цю жінку скрізь представляли як чесного та незламного служителя Феміди. Під час Євромайдану вона буцімто не кинула за ґрати скалічених “Беркутом” мітингувальників, обравши їм більш м’яку санкцію у вигляді домашнього арешту. Саме так про Ірину Мамонтову у червні минулого року розповідав на прес-конференції тодішній голова Ради суддів України Василь Онопенко, пропонуючи її кандидатуру до цього органу суддівського самоврядування. Пізніше з таким же формулюванням її висували у парламенті до ВРЮ. І жодного разу Ірина Мамонтова не висловила свої заперечення з цього приводу.
Проте одразу ж після провального голосування за звільнення судді Сіромашенко у ЗМІ з’явилося її інтерв’ю, в якому вона уже як член ВРЮ відверто заявила, що не приймала рішень під час Євромайдану, оскільки знаходилася тоді на стаціонарному лікуванні в лікарні. Знаючи уміння суддів швидко орієнтуватися у політичній ситуації країни, можна припустити, що ця заява Ірини Мамонтової у час, коли за ґратами замість прихильників колишнього режиму Януковича знову опинилися патріоти, з’явилася невипадково…
На щастя, у членів ВРЮ ще буде шанс позбавити посади суддю Сіромашенко, оскільки до них надійшов другий висновок ТСК з рекомендацією на її звільнення через арешт учасника Євромайдану, на яку позитивно відреагувала дисциплінарна секція цього органу. Проте такої можливості немає у випадку із суддею Ірпінського міського суду Володимира Шумка, який позбавив водійських прав автомайданівця. Адже 20 жовтня цього року Вищий адміністративний суд України, маніпулюючи старими та новими законодавчими актами, а також строками притягнення суддів до відповідальності, визнав рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів про його звільнення з суддівської посади, яке носить рекомендаційний характер для розгляду у ВРЮ, незаконним.
Така постанова вищої інстанції не підлягає скасуванню, тому є фактично “індульгенцією” не лише для “майданівських”, а й кримських, донецьких і луганських суддів-відступників, які зрадили присязі.
Вихід – в оновленні суддівського корпусу
Все це може стати свідченням того, що судді до останнього намагатимуться захищатися своїх колег, які порушили закон під час кривавих подій Євромайдану, а також окупації Криму та Донбасу. Змінити таку ситуацію зможе лише перезавантаження суддівського корпусу шляхом нового набору суддів на посади через відкритий конкурс, як це свого часу зробили з поліцейськими в Україні.
Такий проект конституційних змін розробили експерти “Реанімаційного пакету реформ” (РПР). Його разом із проектом, напрацьованим Конституційною комісією при Президентові України, який передбачає переатестацію суддів, подали на розгляд до Венеційської комісії. Нещодавно вона оприлюднила свій висновок, в якому нібито не підтримала ідею перезавантаження судової системи, оскільки у пункті 37 свого висновку написала, що “звільнення всіх суддів не відповідає європейським стандартам і принципу верховенства права”.
Саме цей фрагмент, за словами експерта Центру політико-правових реформ (ЦППР) з судівництва Романа Куйбіди, був розтиражований багатьма ЗМІ, але при цьому не звернули увагу на продовження, у якому йшлося про виняток – так званий “конституційний дисконтуїтет”. Цей термін, який вживається в конституційному праві і позначає перерву в дії демократичної Конституції, коли тоталітарний режим приходить на зміну демократії або навпаки, на думку експерта ЦППР, є важливим.
“Якщо проаналізувати режим Януковича, то через зміни до Конституції за допомогою Конституційного суду України, через повернення оцих великих повноважень, власне, і відбулася ось така перерва у демократичному регулюванні. Конституційний суд фактично легалізував і переведення суддів, і ліквідацію судів президентом. Це все у сукупності дало можливість президенту встановити контроль зокрема і над судовою владою. Тепер відбувається зворотній процес, пов’язаний з відходом від авторитарного режиму, що дає можливість говорити про те, що це можна робити”, — пояснює Роман Куйбіда.
Також Венеційська комісія вказала на те, що одномоментне звільнення всіх суддів містить ризик дисбалансу судової системи. Хоча проект конституційних змін РПР насправді передбачає поступове здійснення цього процесу.
Який же принцип оновлення суддівського корпусу оберуть у Верховній Раді, наразі прогнозувати складно. Адже, попри чітку позицію Конституційної комісії при Президентові щодо пом’якшеної реформи правосуддя шляхом переатестації суддів, за радикальні дії у вигляді перезавантаження суддівського корпусу виступив уряд на чолі з прем’єр-міністром України Арсенієм Яценюком. Такої ж думки і парламентарі, зокрема Оксана Сироїд та Леонід Ємець.
Тож не виключено, що сподівання громадськості, яка останнім часом висловлює найнижчий за всю історію України рівень довіри до правосуддя, на повне очищення судів від негідних мантії людей, незабаром можуть справдитися.
Леся Шутко, для “ОРД”
