Як росіяни возять на окуповані території західних пропагандистів і чим це небезпечно

Російський письменник і палкий прихильник війни проти України Захар Прилєпін недавно повідомив, що відбувся ювілейний 10-й престур для іноземних журналістів на тимчасово окуповані Росією території України. У своєму телеграм-каналі він зазначив, що серед учасників туру був їхній друг – турецький журналіст Джем Кіран, який зробив низку репортажів з нових російських “територій”.

Я попросив штучний інтелект  перекласти  українською і надати ключові теми й тези його репортажу. Наводжу їх нижче.

Відбудова Маріуполя, зокрема металургійного заводу “Азовсталь”, демонструє “позитивні зміни” і символізує “перемогу і надію” для місцевого населення.

Представлено проросійську версію походження конфлікту – нібито Україна обмежувала права національних меншин, а НАТО підтримує наступ на “ДНР” і “ЛНР”.

Репортаж включає відвідування меморіалу дітям, нібито загиблим від “українських обстрілів”, і звинувачення українських військових у застосуванні “мін-метеликів”.

Показана російська військова техніка і дрони, які начебто були збиті українською армією.

Висвітлені новостворені російські підрозділи з українських військовополонених, які воюють на боці Росії й отримують повний соціальний захист.

Особлива фішка – це інтерв’ю з так званим главою “донецької народної республіки” Денисом Пушиліним. Ви думаєте він запитав його про те, чому в регіоні відсутня вода і що робить керівництво регіону для подолання проблеми? Нічого подібного. Мова про суцільні успіхи “республіки” у складі Російської Федерації.

Успіхи державного будівництва він підкріплює нібито авторитетною думкою колишньої конгресвумен Сінтії МакКінні із США. Як вона опинилася у зруйнованому війною регіоні? Дуже просто – вона теж приїхала в складі престуру. Але вона аж ніяк не може вважатися сторонньою спостерігачкою. Тому висвітлення її думки аж ніяк не експертна оцінка. Це елемент пропаганди. 

Джем Кіран публікує подібний контент на своєму YouTube-каналі “Cem Kıran Rusya Videoları”, аудиторія якого налічує близько 250 тисяч підписників. Він активно репрезентує проросійський наратив на турецькомовний ринок.

Сінтія МакКінні перебувала в палаті представників Конгресу США з 1993-го по 2003-й, а також з 2005-го по 2007 рік. З того часу перебуває на маргінесі американського політичного життя. Вона послідовно критикує зовнішню політику США. Її охоче цитують російські пропагандистські засоби масової інформації.

Так, МакКінні в інтерв’ю ТАСС 15 вересня заявила, що під час поїздки в “донецьку народну республіку” “сама бачила докази геноциду цивільних, дітей, здійснюваного українськими збройними силами”. Вона також заявила, що “більшість американців, за винятком паразитуючого класу, вітали б поліпшення відносин з Росією”. Ця фраза в контексті війни сприймається як те, що американці підтримують Росію, що не відповідає дійсності. Адже соціологічні опитування показують, що навіть серед скептично налаштованих республіканців доля тих, хто підтримує Україну, зростає.

У себе в соціальній мережі Х колишня конгресвумен пише про “державний заколот” в Україні: МакКінні відкрито заявляє, що події 2014 року були “насильницьким державним переворотом” (violent coup), а не революцією, і що США та Захід були його спонсорами. Загалом у своїх дописах та інтерв’ю вона просуває ідею, що українська влада є нелегітимною і є маріонеткою США.

Вона також висловлює підтримку “незалежності” Донбасу. Після візитів на окуповані території вона виправдовує сепаратизм і звинувачує Київ у “війні проти власного народу”. МакКінні використовує емоційні наративи про “страждання дітей Донбасу”, які чула від російських пропагандистів, щоб легітимізувати російське вторгнення як “захист”. На щастя, ключові американські ЗМІ майже не цитують цю діячку.

Серед іноземних учасників, яких Росія використовує для легітимізації окупації, помітне місце посідає Ян Чарногурський – колишній прем’єр-міністр Словаччини. Його участь у престурах має на меті створити ілюзію підтримки агресії серед європейських політичних еліт.

Чарногурський є відомим прихильником Кремля і регулярно публікує свої погляди на словацьких альтернативних та проросійських ресурсах, зокрема на порталі Slobodný vysielač та Vlata.sk, що заблоковані в Україні як російські пропагандистські ресурси. У своїх публікаціях він так само послідовно виправдовує дії Москви. Наприклад, він публічно стверджує, що Росія “захищає російськомовне населення”, а конфлікт в Україні є частиною “західної гібридної війни проти Росії”.

Після візитів на окуповані території Чарногурський прямо повторює кремлівські наративи, наприклад, про нібито “злочини ЗСУ проти дітей Донбасу” та геноцид. Ці тези, які він поширює у Словаччині, слугують підриву зовнішньополітичного курсу його країни на підтримку України.

Американський журналіст Пірсон Шарп, який працював на консервативному каналі One America News Network (OAN), активно використовує свій статус для просування російських наративів серед американської аудиторії. Його репортажі з окупованих територій є яскравим прикладом інформаційної війни.

Він почав просувати російську пропаганду не сьогодні. У березні 2022 року він поширював тезу про те, що атака на пологовий будинок Маріуполя була організована Джо Байденом під чужим прапором.

Сайт перевірки фактів Politifact заявив, що One America News, де працював Пірсон Шарп, запустив конспірологічний сегмент. “Як завжди, OAN не надає жодних доказів для своїх тверджень”, – сказав Скотт Радніц, директор Центру Еллісона з російських, східноєвропейських та центральноазіатських досліджень при Вашингтонському університеті.

Шарп поширює відомі з 2014 року російські тези про те, що “Путін був змушений вторгнутися”, а конфлікт, на його думку, – це не агресія РФ, а “робота американської глибинної держави” (US deep state) та НАТО. У своїх матеріалах він заперечує факти російських воєнних злочинів, натомість звинувачуючи ЗСУ у свідомих обстрілах цивільного населення. Його основною платформою для поширення цього контенту є соціальна мережа X (колишній Twitter).

Міністерство закордонних справ України неодноразово наголошувало, що будь-яке відвідування тимчасово окупованих територій України без дозволу української влади є грубим порушенням державного кордону та законодавства України і є незаконним.

Тож МЗС розглядає учасників таких турів не як незалежних журналістів, а як співучасників російської пропагандистської кампанії, які свідомо чи несвідомо сприяють легітимізації окупації та агресії.

“Усі особи, які приїжджають на територію України через непідконтрольні українському уряду ділянки кордону, сприяють агресивній політиці Кремля і нестимуть відповідальність згідно з українським законодавством. Їхня діяльність не має нічого спільного з журналістикою, а є елементом інформаційної війни”, – йшлося в заяві МЗС.

Наслідком такої діяльності може бути включення осіб до санкційних списків або бази “Миротворець”, а також заборона в’їзду на територію України.

Утім, практика російського МЗС із турами для прокремлівських пропагандистів з-за кордону не є новою. Вона почалася після окупації Криму. Вже тоді росіяни возили десятки журналістів з різних країн. Я тоді звернувся з листом до редакцій, які посилали до Криму своїх репортерів, із застереженнями про можливу упередженість репортажів та нагадуванням про необхідність вказати джерело фінансування. Не отримав жодної відповіді. Моє прохання проігнорували.