Як держава запроваджує політику рівності та захисту ЛГБТІК+ в українських вишах

Хочу поділитися хорошим адвокаційним здобутком щодо захисту ЛГБТІК+ від дискримінації та утисків у сфері освіти.

Міністерство освіти і науки України у році, що минув, нарешті заклало підвалини політики протидії дискримінації та підтримки рівності в українських вишах. Засади цієї політики прямо враховують контекст таких захищених ознак особистості, як СОГІ — сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.

Мова про “Методичні рекомендації щодо впровадження політики протидії дискримінації, сексуальним домаганням та підтримки рівності у закладах вищої освіти України”, затверджені наказом МОН від 23 вересня 2025 року №1275.

“Реалізація політики протидії дискримінації […] та підтримки рівності у закладах вищої освіти […] спрямована на створення безпечного, інклюзивного безбарʼєрного середовища, де кожен/кожна учасник/учасниця освітнього процесу може вільно реалізовувати свої права та потенціал незалежно від […] сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності […] чи інших захищених ознак”, – зазначено у розділі 2 рекомендацій, де йдеться про засади реалізації згаданої політики.  

Загалом такі характеристики особистості, як СОГІ — сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність — послідовно згадані у документі чотири рази: двічі — в структурі релевантної термінології, один раз — у контексті цілепокладання політики підтримки рівності і ще один раз — у контексті прикладів неприпустимого поводження.

“Мова ворожнечі — прояви, які підбурюють, пропагують, поширюють чи виправдовують насильство, ненависть або дискримінацію щодо особи чи групи осіб через реальні чи приписані/надумані особисті характеристики (статус) як-от: […] гендерна ідентичність і сексуальна орієнтація” (зі Словника термінів).

“Дискримінаційні висловлювання — вербальні або невербальні вислови, зокрема в електронних комунікаціях, що принижують гідність особи або групи осіб за ознакою […] сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності чи іншими ознаками, що можуть спричинити упереджене ставлення або створити атмосферу ворожості” (зі Словника термінів).

У розділі “Можливі неприйнятні форми поведінки” наведені приклади такої форми неприйнятної поведінки, як “дискримінаційні висловлювання та ставлення”, до яких віднесено “принизливі коментарі або ставлення до особи через її […] сексуальну орієнтацію, гендерну ідентичність […] або інші ознаки”.

Важливим аспектом політики підтримки рівності є те, що відповідні рекомендації можуть стосуватися якнайширшого кола осіб, дотичних до всіх процесів і відносин усередині вишів та з вишами, зокрема до таких категорій, як працівники/ці, зокрема науково-педагогічні, адміністративний персонал, здобувачі/ки вищої освіти та інші особи, залучені до діяльності закладу, зокрема консультант(к)и, підрядники/ці і навіть відвідувачі/ки.

Крім цього, видаючи цей наказ, держава в особі МОН робить революційний крок із визнання, крім чоловіків і жінок, такої категорії, як “особи, які не вписуються в бінарну гендерну систему”. Визначення поняття гендерно чутливого й недискримінаційного мовлення сформульоване таким чином: “Гендерно чутливе, недискримінаційне мовлення — реалізація гендерної рівності у письмовій і усній мові, котра досягається, коли жінки й чоловіки, а також особи, які не вписуються в бінарну гендерну систему, стають видимими у мові (оприявнюються) як особи рівної цінності, гідності, доброчесності та поваги” (зі Словника термінів).

Засади політики протидії дискримінації та підтримки рівності у закладах вищої освіти України затверджені наказом міністра Оксена Лісового після тривалих адвокаційних зусиль і насиченої експертної взаємодії громадянського середовища з Міністерством освіти і науки України.

Важливо, що в документі розрізняються такі захищені ознаки як “стать” і “гендер”. Це унаочнюється з формулювання, що заявник/ця має право “подати скаргу щодо вчинення дискримінації, у тому числі за ознакою статі/гендеру” (розділ 6 “Механізми реагування та підтримка постраждалих”, [підрозділ] 2 “Права заявника/ці”). Розгляд статі та гендеру як окремих захищених ознак відповідає методичним підходам Стамбульської конвенції, яка набрала в Україні чинності 1 листопада 2022 р.

Подальші кроки відповідно до документа. Як зазначено у розділі 3 “Організація внутрішніх процедур”, “доцільно, щоб у кожному закладі вищої освіти було розроблено внутрішнє положення або політику з питань протидії дискримінації […] та підтримки рівності, яке має містити […] алгоритм взаємодії з правоохоронними органами, судами, профільними громадськими організаціями у сфері забезпечення гендерної рівності, недискримінації […]”.

Тож наразі створені правові підстави для розроблення, затвердження та запровадження у кожному вищому навчальному закладі України свого власного внутрішнього документа — у форматі положення, політики, правил тощо, де були б відрегульовані питання протидії дискримінації та підтримки рівності. Відповідно, це відкриває перед студентством, профільними неурядовими організаціями, профспілками та іншими зацікавленими сторонами можливості адвокатувати розроблення таких документів та брати в цьому процесі проактивну участь.

Тепер про роль спільнот ЛГБТІК+ в адвокації змін. Процитую рекомендації власне ЛГБТІК-руху, сформульовані з обговорюваної теми у листопаді 2022 року на XV Національній ЛГБТ-конференції, участь у якій брали наші урядовці: “Дальше впровадження в Україні політики рівних можливостей чоловіків і жінок має відбуватися на основах, сенситивних до ЛГБТІ, […] а застосовність нових норм у галузі гендерної рівності до спільнот ЛГБТІ має заздалегідь моделюватися в час їх проєктування. У цьому зв’язку наполягаємо на повноцінному врахуванні ознак согі як сутнісних ознак особистості […]. Найближчим кроком з утвердження гендерної рівності та гендерної сенситивності вбачаємо стратегію запровадження цих принципів у сфері освіти”

Держава взяла досить тривалий час на імплементацію, але зрештою це відбулося.

Святослав Шеремет, координатор з політики та законодавства Національного ЛГБТІ-консорціуму #LGBTI_PRO