Утримання політв’язнів у Сімферопольському СІЗО – це тортури та форма тиску

Саме лише утримання в Сімферопольському СІЗО можна спокійно прирівняти до тортур. До цього заходу російські силовики вдаються, щоб тиснути на політв’язнів.

Насправді немає законних підстав утримувати політв’язня в СІЗО. Ми багато разів стикались із ситуаціями, коли слідчі обіцяли незаконно утримуваним громадянам України домашній арешт під час досудового слідства, якщо вони визнають свою провину. Тобто Росія не боїться, що ці люди втечуть, знищать докази, впливатимуть на свідків, як кажуть прокурори на судових засіданнях. Росія використовує цей інструмент тиску, бо чудово знає про жахливі нелюдські умови в місцях несвободи.  

У камерах – холодна вода, відсутність тепла, погане освітлення. Політв’язні отримують жахливу їжу та зазнають з боку адміністрації ставлення як до терориста та екстреміста. Їх часто утримують у спецблоці під відеонаглядом у режимі 24/7. 

Політв’язні живуть в умовах відсутності доступу до ліків. У медичну частину людей вивозять лише в тому разі, якщо вони перебувають при смерті. За таких неналежних умов та за відсутності медичної допомоги у політв’язнів сильно погіршується здоров’я. 

Серед іншого адміністрації СІЗО та колоній виписують десятки надуманих стягнень за нібито порушення. Це роблять навмисно, щоб за документами політв’язні проходили як злісні порушники й був привід утримувати їх у спецблоках та штрафних ізоляторах.

Окрім цього, співробітники місць несвободи вилучають дозволений, з російським перекладом Коран. Ця книга – духовна їжа для кримських мусульман. Такий спосіб тиску використовують через незговірливість політв’язнів або якщо вони діляться думками про політичну ситуацію чи ж бо розповідають про політичні переслідування кримських татар. Це дуже не подобається тим, хто супроводжує кримінальні справи.     

У виправних колоніях часто-густо політв’язнів саджають у штрафні ізолятори, де неможливо присісти. Людина постійно змушена стояти на ногах, що саме по собі вже є катуванням. 

Адвокати політв’язнів вирішили моніторити умови утримання своїх підзахисних і в разі порушень оскаржувати незаконні дії чи бездіяльність адміністрацій місць несвободи. Ми також повідомляємо в Громадську наглядову комісію. Утім, мені видається, що поступово якість роботи цієї комісії знижується. Я помічаю, що вони фіксують інформацію, яку вони радше хочуть почути, а не ту, яку їм доносять політв’язні. 

У місцевих органів – нульова віддача на порушення прав людини. Прокуратура юридично не визнає порушення права. Тема політв’язнів для них – це табу. Вони завжди відповідають, що все законно та обґрунтовано. Утім, ми фіксуємо ці скарги, створюємо правозахисні звіти, завдяки яким вдається стримати погіршення ситуації. 

Тільки спільні дії адвокатів, ЗМІ, державних органів, послів, правозахисників, інших організацій, родин політв’язнів, тих, хто підтримує цих людей листами, відвідує суди, можуть переломити ситуацію. Така підтримка на волі дає сил політв’язням на боротьбу всередині СІЗО та колоній. 

Еміль Курбедінов, кримський адвокат