СБУ отримає більше повноважень ніж ФСБ: чому не можна ухвалювати законопроєкт №3196-д

З реформою Служби безпеки України склалася патова ситуація. З одного боку, є законопроєкт №3196-д, який піддається нищівній критиці, з іншого – його хочуть ухвалити, й навіть наші західні союзники радо це підтримують. Попри те, що самі ж вказують на закладені в документі серйозні порушення прав людини. Бо для них довгоочікувана реформа СБУ – навіть важливіша ніж дотримання прав людини у цьому законопроєкті. 

Мотиви такого ставлення зрозумілі – не можна залишати СБУ в тому варіанті, що є зараз. Це стара нереформована спецслужба, безконтрольна та безкарна, з повноваженнями розслідувати злочини, які вона вважає своїми, з використанням широких повноважень для своєї користі та з багатьма іншими радянськими рудиментами. З цим не хоче погоджуватися ні держава, ні суспільство. 

Проте й ухвалювати законопроєкт у такому вигляді, як зараз, тим більше за спрощеною процедурою не можна. Проти цього виступає більшість правозахисних організацій. Їх абсолютно безкомпромісно підтримує Моніторингова місія Верховного комісара ООН з прав людини в Україні. 

Але хоч якесь рішення потрібне. Якщо законопроєкт “Про Службу безпеки України” все ж таки ухвалять попри всі застереження, зусилля можна буде сконцентрувати на тому, щоб змінити його, додати нові закони – про громадський контроль тощо. 

Якщо не ухвалять з огляду на дуже серйозні помилки та порушення прав людини, тоді треба буде терміново працювати над новим документом на стадії повторного другого читання, щоб усунути недоліки й подавати його на розгляд нардепів заново. Зволікати не можна. 

Утім, я все ж переконаний, що ухвалювати його у нинішньому вигляді не можна. Поясню, чому.

По-перше, ним дуже суттєво розширюються повноваження СБУ, здійснення яких призводить до порушення прав людини. Зокрема, служба отримає право тимчасового обмеження доступу до інтернету без встановлення чіткої процедури, підстав та строків такого обмеження.

Всупереч Конституції, СБУ отримує необмежений доступ до конфіденційної інформації про особу.

Водночас служба отримує фактично безконтрольний доступ до електронних комунікацій.

У всіх трьох напрямках СБУ матиме повноважень більше ніж російська ФСБ, що є абсолютно неприйнятним.

Контррозвідка, виведена з-під дії закону про оперативно-розшукову діяльність з його хоч якимось гарантіями проти зловживань, отримає нечувані повноваження, а оскаржити її дії в суді буде неможливо, зокрема внаслідок таємного характеру контррозвідувальних заходів. Підстави для таких заходів – безмежні. Частина з них здійснюється за рішенням суду, але насправді судді мають надати дозвіл для них невідкладно, але не пізніше шести годин з моменту отримання клопотання. Відмовити суддя може лише у разі порушення територіальної підсудності. Тобто це процедура, яка фактично не буде працювати, а повноваження СБУ використовуватимуться без будь-якого судового контролю.

У жодній спецслужбі демократичної країни такі дії без чіткого визначення ситуації, коли вони можуть бути застосовані, та контролю над ними просто неможливі.

Нові контррозвідувальні підрозділи, які здійснюватимуть контррозвідувальне забезпечення економічного потенціалу та боротьби з організованою злочинністю, повною мірою переберуть на себе діяльність управління СБУ з розслідування злочинів, яке зараз ліквідується. Це свідчить про те, що відмовитися від контролю над економікою служба категорично не хоче.

Зауважу ще таку деталь. Насправді в СБУ не забирають досудове розслідування. В законі ясно сказано, що вона проводить його доти, доки не будуть внесені відповідні зміни до процесуального законодавства. Але ж їх можуть взагалі не внести. І СБУ продовжить здійснювати цю діяльність і надалі. Таке може статися за відсутності політичної волі влади ухвалити відповідні зміни, і ця загроза є цілком реальною.

Згідно з законопроєктом СБУ ніби відмовляється від розслідування економічних злочинів, але якщо подивитися уважно на те, як побудований документ, стає зрозумілим – попри всі декларації СБУ створюється як могутній правоохоронний орган з найбільшими в країні повноваженнями щодо застосування примусу та сили, які насправді не потрібні в такому варіанті.

Серед серйозних недоліків можна ще згадати “радянську практику” – відрядження співробітника СБУ для роботи у колективах “під прикриттям”, вимогу протягом п’яти робочих днів отримувати у встановленому порядку інформацію від абсолютно всіх органів, установ, організацій незалежно від форми власності. При цьому предмет інформації не визначається. Що це як не засіб тиску на бізнес?

Взагалі ситуація “СБУ все – суспільству нічого” в законопроєкті простежується дуже чітко. Тобто влада СБУ – надмірна, повноваження, які вона отримує, перекривають повноваження інших органів безпеки. Це створює конкуренцію між службою та цими органами. 

Крім того, що ця влада надмірна, вона ще й неконтрольована. Закон фактично не передбачає жодного контролю. Єдине, що є, – це річний звіт СБУ про свою діяльність, який вона має подавати до профільного комітету. Але жодних наслідків це не матиме: президент може подати, а може й не подавати до парламенту подання про звільнення голови СБУ. Сам комітет такого висновку зробити не може.

Щоб потрапити до передбаченої законодавством громадської ради при СБУ, треба пройти такі самі перевірки, як для тих, хто має отримати доступ до держтаємниці або йде на роботу в службу. В тому числі – контррозвідувальне опитування. Тобто в цій громадській раді будуть особливим чином перевірені кадри. 

Щодо прокурорського нагляду – за законом прокурори призначатимуться за згоди СБУ. Вони всі будуть “на гачку” у служби, який після цього може бути контроль з їхнього боку?

Фінансова діяльність СБУ засекречена, це державна таємниця. Жодний фінансовий контроль неможливий у таких умовах. Ніхто ні про що не знатиме, крім установи, яка здійснюватиме перевірку. Але знову ж таки через  державну таємницю ця установа буде змушена мовчати та подавати свої звіти з грифом “секретно” у відповідні органи. Це також не матиме жодних наслідків. 

Тобто закон неприйнятний, хоч з якого боку на нього дивитися.  Ухвалювати його в такому вигляді категорично не можна. 

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи, голова правління Гельсінської спілки з прав людини