Свобода у світі не в ціні?
Україна і світ – на межі тектонічних зрушень: чи бути в пріоритеті свободам та правам людині, чи ні.
Починаючи з 1973 року, Freedom House публікує щорічну доповідь “Свобода у світі”, що висвітлює результати дослідження стану прав і свобод людини. Звіт складається з купи рейтингів і стосується 195 країн та 14 територій.
Ключові теми – виборчий процес, розвиток політичної системи, відсутність корупції, свобода вираження поглядів і переконань, дотримання права на об’єднання та організації, верховенство права, персональна автономія та особисті права.
Хочеться бути оптимісткою. Та, зважаючи на результати дослідження Freedom House за 2016 рік, поки що підстав для спокою небагато.
Одним з головних висновків свіженького дослідження – рівень свободи навіть у найпрогресивніших країнах невпинно падає, у той час, як в авторитарних країнах такі серйозні злочини, як масові звірства в зонах бойових дій, залишаються і зовсім безкарними.
У Freedom House кажуть про небезпечний тренд – коли окремі лідери і країни, переслідуючи власні вузькі інтереси, не зважаючи на суспільний розвиток і ствердження прав людини та свобод, диктують свої правила гри. І хоч зараз підтримки таких “лідерів” не надто потужна, однак уже посіяні сумніви щодо сили наддержавних утворень – типу міжнародних організацій, як ООН, чи спільності країн, як Європейський Союз.
У 2016 році націоналістичні і популістські партії набрали сили у Великобританії, Німеччині, Франції та інших демократіях, в результаті чого зруйнувався традиційний розподіл між правими і лівими, а це поставило під сумнів стабільність урядів і збереження сильних опозиційних партій (с) Freedom House.
Ще одна причина до занепокоєння. Уже 11 років поспіль спостерігається погіршення рівня свободи в цілому по світу. Так, у 2016 році, у 67 країнах світу рівень свободи знизився, у той час, як покращення можна було спостерігати лише в 36 країнах.
Тривожний сигнал ще й тому, якщо в країнах авторитарного та диктаторського режимів ситуація змінилася від “поганого” до “гіршого”, то в країнах із рейтингом “вільна” – ситуація із свободами суттєво погіршилася. Це стосується Бразилії, Чехії, Данії, Франції, Угорщини, Польщі, Сербії, Південної Африки, Південної Кореї, Іспанії, Тунісу та Сполучених Штатів.
Серед таких країн – чверть… європейських.
Справді, останні роки перед Європою чимало викликів. Однак маємо лиш два шляхи: або згуртуватися і спільно вирішувати, опираючись на систему цінностей свобод і прав людини, або робити не такий уже і великий крок у минуле… Коли по всій Європі “нормою” були концтабори, голод і “обрані люди”, які вирішували, кому жити, кого стерилізувати, кого і просто зґвалтувати фізично чи морально. Перспектива не найкраща.
У звіті Freedom House масивним катком пройшлася такими країнами, як Сирія з її виснажливою війною та терористичною загрозою, Росія з її руйнівним впливом на демократичні сили в Європі й вторгнення в Україну, також США з вибором одіозного президента Дональда Трампа, Китай із закручуванням гайок у сфері приватності й розпочатих судових процесів над блогерами…
Із 49 країн, позначених як невільні, 11 мають найгірші оцінки рівня політичних прав і громадянських свобод (починаючи з найменш вільної): Сирія, Еритрея, Північна Корея, Узбекистан, Південний Судан, Туркменістан, Сомалі, Судан, Екваторіальна Гвінея, Центрально-Африканська Республіка, і Саудівська Аравія. (с) Freedom House.
Читати звіт – і не втирати сльози.
З неочікуваних позитивних тенденцій – хіба що зміна ситуації в Колумбії. У ній зафіксовано історичне зниження насильства в результаті мирного процесу між урядом і лівими революційними силами. Власне, на цьому всі оптимістичні висновки закінчилися…
Євразія була розділена на більш демократично орієнтований “пояс” та ядро жорстких автократій 2016. У той час як Україна, Грузія і Молдова щосили намагались розвинути нестійкі демократичні завоювання, лідери в Азербайджані, Таджикистані і Киргизстані зробили кроки, до зміцнення своєї влади на тлі економічної і політичної невизначеності. (с) Freedom House.
Яке ж місце в цьому рейтингу має Україна? За дослідженням Freedom House наша держава в рейтингу дотримання політичних прав, громадянських свобод – “частково вільна”.
Цікаво, що у 2011-2013 роках рівень свобод в Україні був значно вищим, ніж у попередні три роки. Суттєве зниження свобод спостерігається з 2014 року і донині. Окрім того, що ми оговтуємося від правління Януковича, критичними для розвитку свобод в Україні все так само лишаються анексована територія Криму та конфлікт на сході.
Наш давній болючий мозоль – корупція як на високих постах, так і на місцевому рівні. І традиційні – відсутність ефективних реформ, сильний політичний тиск на свободу слова та напади на журналістів. Зокрема, резонансне вбивство журналіста Павла Шеремета.
Можна було б цинічно зітхнути: мовляв, на тлі всесвітніх катастроф, наш корабель не такий уже і “Титанік”. Однак і він тоне.
І лиш від нас залежить – латати діри, коли в трюмі повно води, чи проводити серйозний техогляд корабля перед тим, як спускати на воду…
