Смертна кара в “ДНР” як черговий міжнародний злочин Росії

Військових, які були громадянами іноземних держав, засудили до смертної кари. Перше, що необхідно зрозуміти, що це рішення Росії, а не когось несуб’єктного на тимчасово окупованих територіях, і повноту відповідальності за їхню подальшу долю несе не хто інший, як вище керівництво Росії. Державою-агресором є РФ, як і стороною збройного конфлікту міжнародного характеру. Будь-які самопроголошені органи, утворені Росією на окупованих територіях Донецької та Луганської областей України є контрольованими нею збройними формуваннями.

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими передбачає широкий перелік вимог до держави щодо різних аспектів поводження із військовополоненими – приміщення, харчування, медичної допомоги, інтелектуальної, фізичної діяльності, дисципліни, переміщення, коштів та ін. Узагальнивши її зміст, можна зробити висновок, що військовий полон або інтернування полягають не в тому, щоб покарати комбатантів супротивника, а в тому, щоб обмежити боєздатність їхньої країни. Інтернування здійснюється для того, щоб позбавити супротивника певної кількості боєздатних комбатантів, обмеживши їхню свободу. Це основне поняття військового полону в сучасному міжнародному праві, воно формує всі інші гарантії захисту.

Вирок стосовно будь-якого військовополоненого вважається законним лише тоді, коли його виносять ті самі суди й за тією самою процедурою, що встановлені для осіб зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, та, крім того, за умови дотримання положень цієї глави (стаття 102).

Таким чином, з огляду на статус РФ як сторони збройного конфлікту, належним судом, який здійснюватиме правосуддя у справах українських військових, взятих в полон, може бути національний суд, до юрисдикції якого російське законодавство відносить зазначені категорії справ. У зв’язку з цим вважаємо, що будь-які судові процеси на окупованих територіях України, будуть порушувати Женевську конвенцію про поводження з військовополоненими.

Водночас виникають обґрунтовані сумніви щодо спроможності РФ забезпечити справедливе, безстороннє і незалежне відправлення правосуддя. РФ не демонструє намірів прийняти усі необхідні заходи для забезпечення повного виконання гарантій для полонених військовослужбовців, передбачених статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Стосовно застосування смертної кари Женевська конвенція про поводження з військовополоненими встановлює додаткові обмеження, а також покладає спеціальні вимоги на держави, зокрема в частині необхідності у найшвидші строки повідомити військовополоненим та державі-покровительці про правопорушення, за які законодавством держави, що тримає в полоні, передбачено смертну кару (стаття 100). У подальшому без згоди на це держави приналежності військовополонених за жодне інше правопорушення не може бути встановлено смертної кари (абзац 2 статті 100).

Повний текст юридичної довідки  щодо статусу військовополонених та можливостей їх засудження від ОПОРИ читайте тут.

Ольга Айвазовська, голова правління Громадянської мережі ОПОРА