Реєстри та реальність або Як державі збирати актуальні дані

Уявіть, що ви хочете змінити адресу реєстрації. Ви подали всі необхідні документи, вас зняли з реєстрації за старою адресою, але взяти на облік в іншому місці не можуть, тому що… чекають на лист-повідомлення з колишнього місця реєстрації. Очікувати можна до місяця.

Думаєте, такого не може бути в сучасному технологічному світі? На жаль, в Україні так відбувається і досі. Чому ж наші реєстри так часто не встигають за реальністю?

У постанові Кабміну №207 сказано: “У разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання в іншій адміністративно-територіальній одиниці до органу реєстрації… не пізніше наступного дня надсилається повідомлення… для внесення інформації до відповідного реєстру територіальної громади”. Громадянин у цій ситуації може лише чекати, коли органи реєстрації отримають це повідомлення. І реальні строки прогнозувати важко. Єдине, що залишається, — це ходити, телефонувати й питати, чи отримав орган реєстрації листа.

Ситуація неприємна, ба більше — вона суперечить іншим пунктам тієї ж постанови. Наприклад, у пункті 4 згадується, що реєстрацію місця проживання можна здійснити одночасно зі зняттям з попереднього місця проживання. Так відбувається, коли людина знімається з реєстрації і знову реєструється в межах одного міста чи села. Проте коли йдеться про різні населені пункти, органи не можуть (найчастіше саме з технічних причин) налагодити обмін інформацією. І виникає потреба в паперових довідках.

2016 року було створено автоматизовану систему “Реєстр територіальних громад”, в якій передбачено, зокрема, реєстрацію територіальних громад, реєстрацію місця проживання або перебування в Україні, автоматизовану передачу даних до Єдиного демографічного реєстру, формування та друк звітів, довідок тощо. Реєстр призначено для того, щоб налагодити електронний обіг інформації про реєстрацію місця проживання.

У теорії ніяких проблем не мало бути, але на червень 2019 року в ньому зареєструвалося лише близько трьох тисяч територіальних громад із наявних десяти тисяч. І лише ті, хто веде цей реєстр, бачать одне одного і мають можливість обмінюватися інформацією.

Державні реєстратори називають кілька причин, чому вони не реєструються в Реєстрі територіальних громад. По-перше, законодавство не визначає для них чітких строків, тому вони й не поспішають. По-друге, реєстром незручно користуватися через постійні технічні проблеми. Тому в деяких випадках органи реєстрації змушені додатково вести свої внутрішні бази обліку громади. Деякі з них ведуть одночасно два реєстри — державний і свій, окремо створений електронний або паперовий (з копіями документів).

При такому хаосі інформації страждають громадяни. Наприклад, прізвище, ім’я, по батькові, дату народження, адресу реєстрації вносять вручну, що призводить до збільшення часу на обслуговування кожної людини та помилок, на виправлення яких також потрібен час. А у випадку, якщо людина проживає не за місцем реєстрації, комунікація між нею та органом реєстрації затягується ще більше (не кажучи вже про те, скільки часу, нервів та грошей вона мусить витратити додатково). Зараз реєстр нагадує гарний макет — коробка, але без повноцінного оформлення та функціонування.

Зрозуміло, що не налагоджена робота шкодить і державі, яка втрачає актуальну інформацію про населення. Державні реєстратори, які щодня працюють з реєстром, кажуть, що досі не врегульовано кілька важливих моментів його роботи. 

1. Обмін інформацією між реєстрами. Його не відбувається. Наприклад, органи РАЦС не передають інформації про померлих осіб, бо закон їх до цього не зобов’язує. Із затримками обмінюються інформацією про осіб, які змінюють прізвища, ім’я та по батькові, отримують нові паспорти. Це призводить до плутанини, бо система без стовідсоткового збігу за ім’ям, прізвищем, датою народження і місцем реєстрації людини просто не знайде її в реєстрі. І якщо громадянин змінив, наприклад, прізвище, то він може не знайти себе в реєстрі, бо Державна міграційна служба не встигла передати інформацію. Так само неможливо знайти людину в реєстрі, якщо інформація внесена з помилками.
2. Реєстрація та зняття з реєстрації дітей. Нині під час реєстрації дитини батьки не зобов’язані подавати документи, що підтверджують право власності або згоду власника житла. У реєстрі слід було би відображати, що дитина реєструється разом із батьками. І, відповідно, передбачити можливість знімати її з реєстрації автоматично, якщо знімаються батьки.
3. Географічні дані населених пунктів України. При зміні реєстрації місця проживання має бути доступний електронний довідник з назвами областей та населених пунктів, щоб реєстратор лише обирав з переліку, а не вводив вручну. Це особливо важливо для однакових назв населених пунктів в різних областях України.
4. Облік військовозобов’язаних осіб. Оскільки органи реєстрації мають подавати звіт про реєстрацію військовозобов’язаних, то було би доцільно записувати всі дані: номер військового квитка або приписного посвідчення; звання; військову спеціальність.
5. Строки формування реєстрів територіальних громад. Законодавець повинен чітко встановити обов’язкові строки формування реєстрів територіальних громад, після чого внесення інформації до будь-яких недержавних реєстрів буде заборонено. Це допоможе територіальним громадам прискорити темпи формування державного реєстру.

Без удосконалення технічної частини державного реєстру системні якісні зміни в його функціонуванні неможливі. І Державна міграційна служба в цьому напрямку працює. Але, крім удосконалення реєстрів, треба додатково змінювати сам принцип реєстрації місця проживання — наприклад, на повідомну систему, щоб особа могла самостійно в електронній формі надати інформацію без відвідування органів реєстрації. І тоді будь-які папірці залишаться в минулому, а повідомити про своє нове місце проживання можна буде за хвилини, навіть не виходячи з дому.

Правнича аналітикіня Центру прав людини ZMINA Віта Мусатенко для ZN